До Дня пам’яті 22 червня телеканал «Інтер» приготував для глядачів декілька художніх фільмів, що належать до класики радянського кінематографа. Вони, безсумнівно, припадуть до смаку тим, хто любить у кіно психологічно виправдані стосунки, реальні характери — тобто все те, чим завжди відрізнялося класичне радянське кіно.
Про війну розповідають дві картини знаменитого режисера Петра Тодоровського — «Вірність» і «Анкор, ще анкор!». Події цих фільмів так чи інакше стосуються Великої Вітчизняної війни, оскільки вона багато в чому вплинула на життя і долю самого режисера. «Багато-багато років тому, — згадує Петро Юхимович, — 8 травня я в складі 47 ї армії, 76-ї стрілецької дивізії, з важкими боями вийшов зі своїми товаришами на Ельбу — і настала тиша. Світило сонце, ми зняли чоботи, повалилися в траву поруч із кіньми і не могли повірити, що нам поталанило залишитися в живих. Я встиг тоді поховати стількох товаришів, в тому числі — кращого друга Юру Нікітіна, якому присвятив згодом свій фільм «Вірність»... Нам було по дев’ятнадцять років, і здавалося, що попереду нас усіх чекає незвичайне, казкове життя. Відразу ж після війни я потрапив до Сибіру, де ми працювали, відновлюючи військовий табір, живучи в землянках, котрі засипало снігом. Про життя цього військового містечка я зняв потім картину «Анкор, ще анкор!».
