Одну з найпопулярніших щоденних французьких газет France Soir рішенням Арбітражного суду Парижа було визнано банкротом і ліквідовано. Її засновано у 1944 році відомим французьким журналістом, сином єврейських емігрантів із Росії П’єром Лазареффом, вона здобула собі репутацію цікавого і якісного видання, яке завжди «тримало руку на пульсі». Утім, «Вечірня Франція» — як перекладається назва газети з французької — не змогла пережити фінансової кризи.
«Це кінець книги, кінець роману. Це був великий роман, написаний з любов’ю, з розумом... Для мене назва France Soir пов’язана з читацьким визнанням, з любов’ю до інформації, з власником газети — справжнім маленьким генієм П’єром Лазареффом», — згадує в інтерв’ю французькій радіостанції RTL Філіпп Лабро, який був журналістом видання з 1959 по 1972 рік.
Для France Soir ще залишалася невеличка надія — медіа-холдинг Lafront заявив про готовність заплатити за неї 56 тис. євро і зберегти шість робочих місць. Утім, співробітники категорично відмовилися від цього... Тепер газету можна буде врятувати, лише якщо знайдеться доброволець, який викупить частинами обладнання, архіви, бренд і з розпроданого видання створить нову France Soir.
2009 року, коли найбільш тиражоване у 1970-х видання опинилося на межі банкрутства, його викупив 25-річний син російського олігарха Сергія Пугачова Олександр. Без досвіду газетної справи, але з солідним капіталом, він одразу взявся рятувати газету. До речі, саме його більшість французьких журналістів звинувачує у «смерті» видання. Про те, скільки грошей було витрачено на відродження France Soir — можна складати легенди. Спочатку здавалося, що справи йдуть вгору — новопризначений головний редактор Крістіан де Вюльвер і серйозна зміна формату та тем дали про себе знати. Тираж France Soir збільшився на 35% — до 76 тис. екземплярів, а онлайн-аудиторія зросла у 4,5 рази. Однак, вже незабаром молодий олігарх констатував, що ті 80 млн євро, які він інвестував, не допомогли.
У серпні 2010 року Пугачов призначає головним редактором Ремі Дессара, який брав участь у запуску німецького таблоїду Bild. Колектив миттєво його «забракував», розуміючи можливість запровадження таблоїдного формату. Нового редактора прийняли лише після обіцянок Пугачова, що ніяких радикальних змін у виданні не буде. Кількома роками раніше, у 2006-му, колектив дав відсіч тодішнім власникам — медіа-магнату Жан-П’єру Брунуа та колишньому журналістові видання Олів’є Рею, які хотіли переформатувати газету на кшталт британського таблоїду The Sun.
Представник профспілки «Спільна конфедерація праці» Стефан Патюре у коментарі AFP заявив, що «це сумна кінцівка, рішення було прийнято за 10 секунд, без будь-яких пояснень. France Soir «помирає» в атмосфері байдужості. Це катастрофа для плюралізму, катастрофа для співробітників».
«День» зв’язався з паном Патюре і попросив його прокоментувати ситуацію із закриттям France Soir. На його думку, «смерть» видання — це «однозначно скандал», у якому слід звинувачувати лише Олександра Пугачова.
«Пугачов був дуже поганим босом для газети. Він взяв на себе відповідальність і «вбив» France Soir, нічого не зробивши для її збереження, — розповідає Стефан Патюре. — Єдиною причиною закриття стало те, що олігарх не захотів більше витрачати грошей на збитковий проект».
За його словами, газету в біді не підтримали і колеги-журналісти. «Не було солідарності і серед французьких журналістів: Le Monde, Le Figaro, France televisions та інші працівники медіа не підтримали France Soir у її боротьбі, — додає пан Патюре. — І це насправді велика проблема, адже у Франції не так вже й багато щоденних газет — 708 (!) Але коли одна припиняє існування — у лютому припинила своє існування La Tribune, нині — France Soir — це велика проблема для демократії. Ми не розуміємо, що коли вмирає щоденна газета — зменшується демократія, і думки також відмирають».
Нині про France Soir нагадуватимуть тільки примірники, що збереглися, спогади журналістів та їхніх колег... На веб-сайті редакція востаннє звернулася до своїх читачів: «Вечір закінчився, настала ніч. Під час місяців блукань зрідка з’являлася слабка надія на порятунок, але тепер газета померла. Хай живе France Soir!»
