Рейди супермаркетами, щоб виявити прострочений продукт, донецькі журналісти і блогери почали влаштовувати ще минулого року. Добровільне об’єднання людей, які цим займаються, має назву «Україна без холопів». Спочатку в супермаркетах активістам не дозволяли знімати. Проте журналісти таки досягли свого, і з часом у торговельних залах з’явилися стіки з надписом «Фотографувати можна». Утім, перемога виявилася тимчасовою. На початку січня цього року після судового позову мережі супермаркетів «Амстор» на активістів рейдів завели 14 справ (13 цивільних та 1 кримінальну), згодом її було закрито, а перше слухання за цивільною справою перенесли на початок лютого. А 23 січня трьох представників ЗМІ та громадського активіста побили в супермаркеті «Сокол».
Минулого понеділка відбувався черговий рейд супермаркетами — журналісти знімали на камеру продукцію, в якої закінчився термін придатності. Цього разу до донецьких активістів долучилися кореспонденти журналу «Український тиждень». Увімкнена камера роздратувала адміністратора, який наполягав, що знімати в залі не можна. Потім «адміністраторів» побільшало. Охорона, виштовхуючи журналістів із залу, била їх по голові, забирала камери. На відео чітко можна почути нецензурну лайку та побачити кров і розбиті окуляри. Як наслідок — струс головного мозку, перелом носа і 171 стаття — напад на журналістів.
Після інциденту один з активістів написав у своєму блозі: «Я вважаю, що в словах адміністратора магазину «Та які закони України? А ти в адміністратора спитав?» — уся суть того, що відбувається. До нас приходять торговельні мережі з Європи, які прагнуть запроваджувати свої закони всупереч нашим. До нас приходять зі своїми правилами торговці з Кавказу, і вони теж чхати хотіли на закони країни, в якій працюють і заробляють. Вітчизняний бізнес робить так само. Ми живемо в країні, в якій правлять торгаші, а не закони. А має бути все навпаки».
Це вже другий супермаркет, який відзначився своєю «відкритою» політикою. Цього разу адвоката Дмитра Коробка та активісток Сусанну Семелевич і Віру Кічигіну позивачі звинуватили в самоуправстві через те, що вони відривали з продуктів нові цінники, які були наклеєні поверх старих із попереднім терміном придатності.
Крім того, охоронець супермаркету подав до суду позов, у якому звинувачує журналіста і блогера Павла Колесника та Сергія Семелевича в заподіянні моральної шкоди. За це охоронець вимагає стягнути з них три тисячі гривень, а від Павла Колесника — видалити всі пости з його блогу і пости тих блогерів, які зробили репост із негативною інформацією про супермаркет та його роботу, особливо відео й фото.
Загалом споживчі рейди в Донецьку та області — уже не рідкість. Журналісти, блогери, громадські активісти виступають на захист своїх прав попри судові процеси. Така активна громадянська позиція здобуває підтримку зазвичай в Інтернеті завдяки соціальним мережам та інтернет-виданням: наприклад, активно підтримав активістів сайт «ОстроВ» — його головний редактор Сергій Гармаш заявив, що надалі не розміщуватиме на своєму ресурсі реклами скомпрометованих супермаркетів; традиційні ЗМІ цю тему висвітлюють зі скрипом — аби чого не сталося. Саме тому за свої права активісти борються з комерційними структурами за допомогою Інтернету. Адже, якщо не надати справі розголосу, її можуть спустити на гальма.
З іншого боку, з кожним подібним нападом з боку комерційних структур і новою ефективною справою з боку активістів (а вони також перевіряють кошторис маршрутних таксі) кількість учасників рейдів збільшується. Це не може не тішити їхніх ініціаторів. Бо ж там, де прокидається суспільство, з’являється шанс на розвиток. Адже кількість пасіонаріїв дорівнює якості життя регіону.
Дмитро КОРОБКО, адвокат активістів:
— У нашій справі важливу роль відіграють засоби масової інформації. Висвітлення подій надає нам широку підтримку і захищає нас. Тому що ця вистава під назвою «Нет предела беспредела» характерна і для Донецька, і для Київського районного суду, який відомий, зокрема, тим, що дозволяє собі дуже вільно поводитися із законом. Якраз журналісти дозволяють нам захиститися від цього. Спочатку було дуже багато процесуальних порушень у цивільних справах. Починаючи з того, що нам не надавали документів, ми не могли отримати змогу ознайомитися з матеріалами справи. Одна з трьох суддів не допускала мене до справи як представника Павла Колесника. Але потім журналісти дисциплінували суддів, і все стало більш-менш у межах закону. Позивачі поводяться дуже дивно. Вони вже три-чотири рази змінювали свої вимоги. Я не можу зараз сам сказати, чого чекати від суду, чи завдовольнять вони вимоги, чи ні. Цивільну справу, яку розглядали вчора, перенесли через нові клопотання представників супермаркету. Цього разу вони вимагають подати їм дані про ті загальноукраїнські медіа, які висвітлювали рейди, наприклад інформацію про «Український тиждень» та НТН. У свою чергу, ми теж заявили про клопотання — виклик свідків.
