У день розгляду в парламенті кандидатури прем'єра багато які телеканали почали свої сюжети з фрази про те, що, мовляв, результат процедури був визначений наперед уже тоді, коли депутати не погодилися відмовитися від таємного голосування. Однак насправді той телеглядач, який має можливість і не лінується дивитися інформаційні програми на різних каналах, вже в неділю, 12-го грудня міг зробити абсолютно точний прогноз. Бо, на відміну від політиків, які роблять привселюдно заяви, дуже різні за мірою щирості, підконтрольні їм телеканали куди відвертіші в справі «промивання мізків» електорату.
Так, пан Медведчук протягом декількох днів заявляє з різних приводів про свою підтримку кандидатури В.Пустовойтенка, а у вівторок з трибуни ВР це ж стверджує й керівник фракції СДПУ(о) О.Зінченко. Але при цьому в недільних «Подробицях тижня» («Інтер») на в.о. прем'єра, що називається, вішають усіх собак. Чого варте, наприклад, повідомлення про те, що про реальне значення нинішнього в.о. прем'єр-міністра країни свідчить той факт, що, мовляв, російський міністр енергетики пан Калюжний визнав за можливе заявити про припинення постачання нафти й електроенергії в Україну в обхід нашого керівника уряду, без консультацій з ним. Не втратили нагоди «інтерівці» й зловити пана Пустовойтенка на його, здавалося б, малозначущих словах про те, що, мовляв, не всі міністри ходять на засідання ВР. «Що ж це за прем'єр, який не може примусити навіть власних підлеглих?!..» — вигукнув «Інтер».
Про те, що вміння домовлятися з парламентом, в якому, як не крути, а лівих усе ще багато, нині вже є не козирем, а ганебною плямою, — нагадав і
УТ-1 в «7 днях» . Патетичну філіппіку «Інтера» про те, як же Валерій Павлович зможе виконати указ Президента про землю, якщо заграє з лівими, тут продовжили вустами Юрія Костенка, який заявив, що таким чином в.о. прем'єр-міністра зменшує свої шанси... При цьому один з гостей студії «7 днів» Сергій Тигипко наголосив, що потрібен не уряд, де будуть реформатори, а уряд реформаторів.
І що з того, що в офіціозі «УТН» (УТ-1) були начебто змушені створювати видимість підтримки кандидатури, висуненої Президентом (запрошуючи при цьому як агітаторів аж ніяк не найавторитетніших людей у цій країні), а на «Новому каналі» в переддень голосування однозначно заявили про те, що фракція «Відродження регіонів» підтримає нинішнього в.о. прем'єра... Тон і зміст основних інформаційних «кийків» не залишав, проте, надії Валерію Павловичу. А «крик відчаю» Валерія Павловича, якого в недільній «Бізнес-студії» СТБ подали в ролі мужа (державного), зрада якому загрожує країні втратою не тільки честі (стабільності), але й достоїнства (надії на інвестиції тощо), навряд чи був переконливим навіть для нечисленного глядача, який його почув. Бо СТБ «виступило» явно з наскоку, куди менш витончено, ніж конкуренти з того ж «Інтера», подратувавши недбало зляпаною агіткою, якій навіть не спромоглися додати видимості об'єктивності — як вражаючими аргументами (а не лозунгами), так і вкрапленнями альтернативних точок зору.
Ще більша інтрига була замішана на ТБ у день голосування у вівторок. «Маленькі» телеканали — ЮТАР («Новини»), ТЕТ («Вісті» ТПО «Вікна»), СТБ намагалися хоча б натякнути про те, що відбувається в реальності, зокрема, пов'язавши результати голосування передусім з позицією правих, пропрезидентських фракцій, і конфліктом в їхніх інтересах. Не виключивши й розіграності спектаклю задля підмоги для Президента в його бажанні довести все ж таки протистояння з ВР до референдуму (або до усвідомлення його всіма як могутнього страховиська). Зате, що стосується каналів загальнонаціональних... Тут, на противагу етапу до голосування, було зроблено все, щоб сказати так, щоб нічого не сказати. Й професіоналізм тут полягав лише в тому, щоб зробити це якомога «красивіше».
Менше від усіх мудрував УТ-1, в «УТН-панорамі» просто зобразивши неймовірне здивування: як же так? Мовляв, нічого не провіщало біди. Щоправда, в ефір пішов синхрон Д.Табачника, який заявив про те, що ВР не підтримала Президента руками колег В.Пустовойтенка з правих. Однак при цьому конкретні фракції названо не було. Найбільш технологічно створював видимість об'ємності інформації «Інтер», який, наприклад — один з небагатьох каналів — дав майже повні дані про реальне голосування фракцій, підтвердивши, що соціалісти — себто ті ж ліві — голосували за Пустовойтенка. При цьому, щоправда, про те, як же конкретно голосували дві з трьох основних правих фракцій, котрі «завалили» Пустовойтенка — СДПУ(о) і «Відродження регіонів» — зрозуміти все ж із сюжетів «Інтера» було неможливо. Зате особливо зворушливим виглядав пасаж кореспондентки Марини Сороки про те, що, мовляв, доповідь Валерія Павловича у ВР була цього разу невдалою, «набагато переконливішим В.П. виглядав 2,5 роки тому». Так ось, виявляється, у чому річ! Ще сильніше «уболівала за народ» на «Новому каналі» в «Темі дня» представниця фракції «Відродження регіонів» Катерина Ващук. За її твердженням, більшість її фракції голосувала проти Пустовойтенка — «Новий», таким чином, став єдиним каналом, де про це було сказано прямо — бо знають реальний стан справ у регіонах, який, мовляв, пов'язаний із реальними прорахунками колишнього уряду. На жаль, ведучий «Теми дня» Андрій Шевченко не поставив саме по собі випливаюче запитання про те, чому це знання стану справ у регіонах не завадило фракції підтримати Л.Кучму, чиїм вірним зброєносцем був увесь цей час Валерій Павлович. Втім, і так завдяки прямому ефіру і деякій задирикуватості як самого Андрія Шевченка, так і загалом «Нового каналу», у цій передачі нерідко проскакують дуже цікаві речі. Детальніше про це — іншого разу, а нині, наприклад, Катерина Ващук нам прямо повідомила, що закінчення прем'єріади залежить конкретно від того, чи відбиватиме кандидатура прем'єра не тільки погляди Президента на те, як провести реформи, а й фракцій. Рішення про висунення В.Пустовойтенка було особистим рішенням Президента, — підкреслила К.Ващук.
Завдяки таким «щиросердим зізнанням» саме «Новий канал» видав у ефір коментар, найбільш адекватний реальним подіям. А от найбільш наближені до О.Волкова «Новини звідусіль» («Гравіс» на замовлення ICТV) проявили прямо-таки чудеса виверткості, щоб представити події з потрібної точки зору. Саме у глядачів «Новин звідусіль» не могло б виникнути ані найменшого здивування з приводу того, чому Президент через годину після голосування, виступаючи на семінарі регіональних ЗМІ, розказував про те, що у ВР на шлях протистояння з ним у прем'єріаді знову стали ті, хто виступає з антиконституційними гаслами...
Таким чином, що продемонструвало нам перше після виборів телеполітичне захоплююче видовище? Що телеканали, як і раніше, не меншою мірою, аніж під час виборів, розглядаються їхніми господарями як засоби пропаганди. Жоден із каналів, які мають потужні інформаційно-аналітичні служби, не перебудувався — виходячи з гучних заяв з високих трибун про вільну пресу — на користь об'єктивістських позицій у нашому медіа-просторі. І все ж таки є надія, що із зникненням однієї полум'яної пристрасті, котра на час виборів об'єднала всіх вітчизняних телемагнатів, незабаром телеканали дедалі більше «розповзатимуться» урізнобіч, виходячи з локальних інтересів своїх господарів, які, напевно, далеко не у всьому співпадатимуть. І якщо поки, попри певний плюралізм у позиціях телеканалів, у вітчизняного глядача досі практично немає можливості дізнатися і зрозуміти, що ж відбувається в країні і в коридорах влади насправді — то, очевидно, це лише до того моменту, коли все ж зіткнуться лобами глобальні інтереси могутніх інформаційних кланів. Ось тоді вже і з'являться бажаючі винести «сміття з хати» по-великому. Варіант «свободи слова» по-російськи.
Щоправда, поки що, начебто, немає видимих ознак можливості його здійснення. В умовах прагматичної відмови «1+1» від помітної присутності у сфері інформації, розправи над інформаційно-аналітичною службою СТБ на очах у нас зростає інформаційний монстр — «Інтер». Свою експансію він будує, спираючись на могутню технічну базу, кошти — у тому числі і для присутності своїх кореспондентів у різних точках світу, вирощуючи власні кадри, набиваючи руку на проектах у прямому ефірі, на зразок виборних ночей...
УТ-1 за своїм інтелектуально- професійним потенціалом явно вже не конкурент «Інтеру», про що свідчать і рейтинги УТН та «7 днів». Тож, напевно, можливі два шляхи розвитку ситуації. Або у нас народиться-таки новий інформаційний монополіст, або ж інші групи впливу та інтересів спробують цього не допустити, і тоді перерозподіл сфер впливу на ТБ і крупномасштабні реформи, в тому числі і на УТ-1 — неминучі.
Ну а «рівнятися» нам, зрозуміло, є на кого. В останній, скажімо, своїй авторській передачі Сергій Доренко був супервинахідливим. Пам'ятаєте, як він, прийнявши від А.Чубайса стосик примірників тієї самої книги, нечуваний гонорар за яку (ще у рукописі) дав Сергію Леонідовичу можливість відточити зубки на «молодому реформаторові» у 97-му році, дістав з-під стола коробку від ксерокса, щоб туди ці книги скласти... Навіть такий бувалий політик, як А.Чубайс, був приголомшений. Ну а його фразу у відповідь про те, що, мовляв, тоді, у 96-у, все робилося начебто не заради користі, а заради високої мети: недопущення до влади Зюганова — ну прямо у точку попадає не тільки щодо російської, а й нашої ситуації. Хоч зараз Анатолій Чубайс визнає, що правління Єльцина у другому терміні не принесло блага Росії, це не заважає йому не тільки і далі вважати, що мета виправдовує засоби, але і виставляти себе і К о навіть у ролі таких собі героїв... Важко не погодитися з Олександром Солженіциним, який у недавніх «Итогах» Євгена Кисельова назвав нинішніх російських правих двоюрідними братами більшовиків, маючи на увазі саме їх нерозбірливість у засобах. І в цьому розумінні теж наша нинішня телевізійна прем'єріада не вселяє оптимізму. Схоже, ніхто і не збирається хоч би внутрішньо засудити неправедність шляхів приходу до влади і, як робили капіталісти Заходу, нагромадивши перший «брудний» мільйон, перейти до «чистих», прозорих методів політичної та економічної боротьби. Підкилимкова «війна» і відверте маніпулювання громадською думкою триває. Чого варта, наприклад, відповідь заступника адміністрації Президента А.Орла у «Подробностях недели» («Інтер») на запитання про корупцію, яке піднімалося під час американських зустрічей Л.Кучми. — Так, це питання було наявне, — підтвердив А.Орел. А саме: наш Президент порушував питання про сприяння нашій боротьбі з корупцією. А то ж хіба це діло, що Л.Кучма бореться з нею усередині країни, а корупціонери ховаються за кордоном (мався на увазі П.Лазаренко). Ну, якщо відразу після американських зустрічей високопоставлена особа з адміністрації Президента інтерпретує події саме так... То свої «коробки з-під «ксерокса» нам ще носити і носити.
