Ще не так давно вважалося, що всі місцеві телеканали схожі один на одного. Але амбіційне керівництво київської телекомпанії «Гравіс» ця характеристика не влаштовувала. Хотілося мати своє обличчя. Обговорювалися варіанти музичного, дитячого каналу — все не те. Намагалися прорватися у новинній сфері — проект «Новин звідусіль» для ICTV зазнав поразки. Але все геніальне просто. І сама собою з’явилася ідея, що об’єднувала новинний темперамент, ситуацію на рекламному ринку і територіальну прив’язку каналу. Ось воно — «Телемегаполіс»! Довгий прилавок різноманітних рубрик на всі смаки заповнює майже порожній раніше денний простір. Окремі рекламні передачі, не кажучи вже про PR-сюжети у новинах, неприємно зачіпають. Але коли рекламна спрямованість чесно декларується, це викликає повагу.
У ідеалі кожен канал повинен мати свою нішу глядацької зацікавленості (не плутати із зацікавленістю власника). Особливо це стосується місцевого телебачення. Смішно (а частіше сумно) виглядають спроби конкуренції у сфері всеукраїнських новин. Архаїчно і навіть без поваги до глядача виглядають передачі карликових каналів. Адже телебачення — це передусім технічна база і чималі кошти. Якщо бути зовсім точним, то ще канал ТЕТ намагався стати чимось на зразок каналу «Культура».
Але після 27 травня — дня дебюту «Телемегаполісу», регіональне телебачення просто буде вимушене стати іншим, структуруватися.
Але перший день мовлення запам’ятається передусім Ользі Таукач. Для того, щоб витримати всі шість годин прямого ефіру, вона змінила туфлі на капцi. Хотіла бути поруч, щоб у разі чого підстрахувати. Заставки рубрик підвозили одразу до ефіру. Так само, як і одяг ведучих. Але все пройшло гладко.
Розгорнули такий марафон уже на базі наявного каналу. До нового проекту «Гравіс» задіяв усі потужності, переобладнав ефірну студію. Дизайн — не остання справа, і модельєр О. Васильєв зшив одяг ведучим відповідно до їхньої індивідуальності.
У ефірі працюють чотири пари ведучий — репортер, які самі й готують рубрики. Поки багато що робиться на ентузіазмі, журналісти працюють з 9 ранку до 2 ночі. Звичайно, за кулісами багато що виглядає інакше. Коли говориш з авторами «Телемегаполісу», починаєш співчувати. І все ж «мінуси» експерименту поки добряче випирають. Передусім — більшість ведучих явно «сируваті». Просто ді-джейської невимушеності не вистачає. Під час рекламних бесід їм часом не вдається приховати нудьгуючий погляд. А саме вихваляння продукції швидше викликає підозру, ніж бажання купити. Мінімальний бюджет не дозволяє тримати редакторів за кадром, а відбувають ведучі. Щодня вони видають на-гора по годині ефіру і, зрозуміло, якість страждає. Окремої ремарки заслуговує мова ведучих. Іноді вона близька до суржику, а іноді інформацію доносять за допомогою вигуків та посиленої жестикуляції.
Із другого боку, колектив подвижників можна похвалити за екранізування безлічі свіжих для українського телебачення тем завдяки незвичайному формату. Молодих авторів не лякають ні фен-шуй, ні езотерика, ні тонкість комп’ютерного дизайну. Відчувається репортерське минуле.
Директора каналу, відому журналістку Ольгу Таукач (глядачі УТ-1 знають її як ведучу ток-шоу «Саме той»), особливо тiшить відсутність у форматі нового мовлення політики. Їй вторить ведуча рубрики «Прес- секретар» Олена Десятерик: «У порівнянні з інформаційним ефіром, тут — відсутність цензури, свобода творчості».
У планах каналу — протриматися до осені, коли проект повинен почати приносити прибуток. Потім — окупація нічного ефіру. Адже «Гравіс» мовить ще на одному каналі. І як тільки їм зі студією Табачука вдасться роз’їхатися на «різні квартири», «Гравіс»-2 перетвориться на спеціалізований кіноканал, продовжуючи структурування місцевого телебачення.
