Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Крим. Курорт суворого режиму»

Ігор ПІДДУБНИЙ: «Люди, як і раніше, не стали цінністю для держави»
23 жовтня, 2015 - 12:10
МАЙЖЕ УВЕСЬ ОБРАЗОТВОРЧИЙ РЯД КІНОСТРІЧКИ ПОБУДОВАНИЙ НА МАЛОВІДОМИХ ГРАВЮРАХ ХУДОЖНИКІВ XVIII—XIX СТОЛІТТЯ

Нещодавно в інтернеті з’явився фільм-розслідування, як його позиціонують творці, під назвою «Крим. Курорт суворого режиму». Це — документальна чотирисерійна розповідь про історію півострова з 1783 по 1991 рік. І, хоч як дивно для документальних фільмів в українській традиції, розповідь цікава не лише оповіддю, а й картинкою. Майже увесь образотворчий ряд кінострічки побудований на маловідомих гравюрах художників XVIII—XIX століття.

За словами автора і режисера кінострічки Ігоря Піддубного, фільм був розрахований на телевізійну та інтернет-авдиторію. «Право першої ночі» дісталося UA:Перший, так би мовити, «за земляцтвом» (Зураб Аласанія і Ігор Піддубний — харків’яни). Цими ж вихідними фільм буде показано на регіональному телебаченні. Автор також звертався з пропозицією про трансляцію фільму на «Інтер» і «1+1», але відповіді поки що не отримав. Історія (не замовлена) не надто цікавить українське телебачення.

«У нас взагалі документальних фільмів немає — якщо ми говоримо про фільми, які не соромно показувати на широку аудиторію, —  гостро реагує Ігор Піддубний. — Те, що глядач бачить у фільмі про Крим, — це ексклюзивна хроніка. Завдяки особистим стосункам нам вдалося у двох кіно-фото-відеоархівах — Москви та Києва — узяти такі матеріали, які іншим, можливо, дуже складно надати. Слово «Крим» відстежували у різних творах, і деякі результати нас дуже здивували. Ми знайшли відео Леся Курбаса, засновника театру в Харкові, якого розстріляно в Сандармосі 1937 року. Не думаю, що хтось із харків’ян знає, що в Криму Курбас проводив уроки безпосередньо перед своїм арештом. Власне кажучи, і архів Шагін Гірея зараз міститься в Санкт-Петербурзі. Це все було вивезено ще за Катерини. І було б непогано цей архів знайти. І ось тоді з’явиться справжній фільм про Крим, якого ми не знаємо».

Кажучи про паралелі минулого із сьогоденням в історії Криму, режисер зауважує: «Коли Шагін Гірею (ставленик російської імперії, останній кримський хан, який втік від народного бунту) виїжджав  через Калугу, отримавши свої пенсійні, на Родос, я сказав «Ростов». 1918 року була подібна до тієї, що є сьогодні, блокада Криму. І тоді упродовж трьох чи п’яти днів уряд Криму передумав і просився в Україну (на той час Крим був під радянською владою. — Авт.)... Люди, як і раніше, не стали цінністю тієї чи тієї держави, важливішим є флот, як колись, так і зараз — флот як військова база. І заради цього — всі ці питання щодо Криму».

Під кінець розмови Ігор Піддубний ніби ненавмисне зауважив: «Багато кримчан, до речі, переглянуло фільм». І, після уточнення, додав: «Кримчан, які мешкають на півострові і мають вланий погляд на те, що відбувається». «Насправді відповідь на запитання «чий Крим?» міститься там, в історії тривалістю понад двісті років», — казав в інтерв’ю для UA:Перший Ігор Піддубний. І якщо переглянути фільм «Крим. Курорт суворого режиму» — все стає гранично зрозумілим.

Анна СВЕНТАХ, «День»
Газета: 
Рубрика: