У 20-х числах березня в українському сегменті соціальних мереж («Фейсбуці») стартував флешмоб «Мене не взяли». Користувачі з радістю ділилися історіями із власного життя, коли їх хтось кудись «не взяв» — найчастіше йшлося про роботу або навчання. Але негайно з’явилися коментарі, в яких інші користувачі, — в тому числі політтехнологи — роз’яснювали, що цей флешмоб започатковано для підтримки учасниці пісенного конкурсу «Євробачення» від Росії Юлії Самойлової. Як відомо, СБУ заборонила в’їзд російській співачці до України через те, що вона незаконно відвідала анексований Крим, перетнувши кордон не через український КПП. Таким чином, одні користувачі соцмереж звинуватили інших у легковірності й неспроможності протистояти маніпуляціям. Але такі заяви, з точки зору законів соціальної психології, є некоректними і жодним чином не допомагають вирішити проблему.
Чому?
По-перше, попередити подібні маніпуляції — якщо вони професійно організовані та реалізовані — майже неможливо.
Вся сучасна масова культура заснована на принципі «стадної поведінки» людей. Саме під впливом «стадного інстинкту» людина прагне виглядати, висловлюватися та діяти (!) так, як більшість людей навколо. «Людина — за природою [істота] громадська», — писав Аристотель в одному зі своїх базових творів «Нікомахова етика».
«Люди схильні до об’єднання в самому прямому сенсі: вони, тобто ми, — громадський біологічний вид», — констатував Марк Ерлс в бестселері 2008 року «Стадо. Як змінити масову поведінку, використовуючи енергію справжньої людської природи».
Прагнення «бути як усі» й діяти, як усі, обумовлено інстинктом самозбереження людини із самого початку історії людства. Серед собі подібних homo sapiens, як і його нерозумні пращури, відчуває себе захищеним, а «відбившись від колективу», починає відчувати самотність та страх через неможливість забезпечити собі захист.
Для власної безпеки людина прагне приєднатися до навколишньої дійсності, злитися з нею, мімікрувати. Люди споконвіку звикли узгоджувати свій вигляд та дії з людьми, які їх оточують та повторювати їхні дії та вчинки. Дуже часто це наслідування відбувається у вигляді «сліпого копіювання», коли людина взагалі не замислюється про наслідки своїх дій.
«Навіщо ми наслідуємо? Чому ми кидаємося копіювати якийсь персонаж, ідею або одяг? Схоже, ми робимо це з двох причин: інстинктивного прагнення та економії сил. Простіше кажучи, причиною цього є атавізм і лінь», — стверджує Серж Московічі у «Столітті натовпів».
Людина, яка копіює, наслідує оточення, є ідеальною мішенню для маніпуляцій та навіювань. Вона, зокрема, з легкістю приєднується до флешмобу, навіть якщо не знає, хто і для чого його ініціював. Але стовідсотково попередити таку поведінку не вдасться — сумно, але такою є людська природа.
Публічне викриття, осуд такого явища, як масова участь українських користувачів у флешмобах або інших соціальних рухах та кампаніях, походження яких є «підозрілим», не є вірним рішенням. І це друга особливість законів соціальної психології.
Професійний підхід до мінімізації наслідків подібних флешмобів є у визнанні, що люди брали участь у подібній акції, тому що це їм було просто цікаво. Все. Тобто про цілі, які мали на увазі організатори, — наприклад, підтримку когось — учасники нічого не чули (і це правда), і тому рахувати їх пости та твіти як ознаку солідарності з будь-ким є відвертим зловживанням та перекручуванням.
До того ж є версія, згідно із якою російську співачку «прив’язали» до флешмобу «Мене не взяли» вже постфактум, тобто флешмоб розпочався сам по собі, а потім уже його використали зі своєю метою захисники Самойлової. Що ж, така ситуація не є нереальною.
І третє. Безумовно, психологічні спецоперації проти України та її громадян проводять постійно. У тому числі — у соцмережах. «Ботоферми», «тролі», «фейкові акаунти», «вкидання» та розповсюдження фейків — це те, з чим кожного дня стикається кожен з українських користувачів соціальних мереж. У Росії для віртуальних баталій давно «заряджені» масштабні структури, їх забезпеують серйозними ресурсами. І так, ми маємо це враховувати, коли наступного разу нам захочеться перепостити сенсацію з російського джерела або взяти участь в черговому «інтернаціональному» флешмобі.
