Телеканал «Культура» має ліцензію на цілодобове мовлення і функціонує вже протягом п’яти років. Частково через те, що він є супутниковим каналом, до сьогодні навіть не всі українці знають про його існування. Тим часом «Культура» набирає обертів. Генеральний директор каналу Жанна Мазицька керує каналом з травня 2007-го і стверджує, що аудиторія дедалі молодшає, а продукт стає все більш конкурентоспроможним.
— В одному зі своїх інтерв’ю декілька місяців тому ви говорили про те, що канал «Культура» постійно розширюється і розвивається. Як він почувається сьогодні? Чи з’являються нові цікаві проекти власного виробництва?
— Останнім часом з’явилося дуже багато цікавих програм, на канал приходять нові люди. Ми переходимо на циклові програми. Якщо раніше вони виходили хаотично, то тепер глядач знатиме, що в конкретний день, у конкретний час він зможе побачити свою улюблену програму. Так сталося з програмою «Берегині» — про видатних жінок України, вона тепер виходить регулярно — двічі на місяць.
— Які ще зміни сталися на каналі?
— Саме зараз впроваджується нова ефірна апаратна. Раніше нам доводилося працювати за допомогою всіляких, так би мовити, допоміжних засобів, а зараз ми нарешті закупили нове обладнання. Цими днями воно починає монтуватися.
— Купівлю нової ефірної апаратної профінансувала держава?
— Так, держава. Канал «Культура» повністю фінансується державою.
— А скільки було виділено коштів цього року?
— Близько десяти мільйонів гривень.
— Але ж у вас, окрім того, допускається трансляція комерційної реклами...
— Дійсно, нашим статутом не заборонена комерційна реклама, але ми «беремо» рекламу вибірково, не всю підряд. Зараз ми взагалі не працюємо з рекламою, бо не було, так би мовити, пристойних пропозицій. Від усього, що нам пропонували прорекламувати, ми відмовлялися. Як керівник я вважаю, що на цьому каналі повинна бути своєрідна реклама — якихось театральних заходів, нових постановок, кінострічок — тобто того, що стосується саме культурного життя країни.
— А чи можливе залучення якихось недержавних інвестицій? Чи звертався до вас хтось з ініціативами спонсорства?
— Я не знаю, як щодо інвестицій, але якщо будуть спонсори, які захочуть проспонсорувати той чи інший проект, ми із задоволенням на це погодимося. Тому що нам справді складно виживати. Держава нам допомагає, але цього недостатньо.
— Які проблеми, окрім фінансування, є на каналі?
— Не вистачає приміщень. Ми досі орендуємо приміщення на «Укртелефільмі». Немає того розмаху, який би хотілося мати. Не вистачає навіть робочих місць.
— На каналі «Культура» виходять новини культури. Колись ви говорили про намір зробити ці випуски щоденними. Ви вже наблизилися до реалізації цих намірів?
— Програма «Події культури» зараз виходить три рази на тиждень. Нова студія у нас уже майже доведена до ладу, але повністю ще не оздоблена так, як би нам хотілося її бачити. Запускати щоденні «Події культури» ми хочемо вже з нової студії, щоб глядач бачив із перших секунд і впізнавав з перших слів диктора, що це випуск «Подій культури».
— А як щодо аудиторії? На кого сьогодні розрахований контент каналу? Колись ви говорили про те, що канал «Культура» дивляться ті, кому за 50. Чи помолодшала аудиторія каналу?
— Помолодшала. У нас навіть з’явилася наймолодша аудиторія. Ми виводимо в ефір дитячі програми, закуповуємо мультфільми. Щоб «Культуру» починали дивитися наймолодші і звикали до цього. Крім того, сьогодні в нас уже працює багато молоді. Саме молодь працює над новими проектами, програмами. Саме вони приходять на канал із новими ідеями, пропозиціями. А поруч є досвідчені фахівці, метри, які тут іще з «Укртелефільму» (канал «Культура» функціонує на базі студії «Укртелефільм». — Прим. «Дня» ).
— В умовах сучасного стану інформаційного простору, коли для змістовності в ефірі фактично немає місця, особливо гостро стоїть проблема конкурентоспроможності телевізійного продукту. Як ви оцінюєте конкурентоспроможність продукту, який виробляє і транслює канал? Звичайно, ви не розраховуєте на масового глядача, але все ж... Припустимо, російський канал «Культура» має непоганий рейтинг.
— Я помітила, що з кожним днем наша аудиторія молодшає, і глядач у нас стає іншим, і продукція наша стає більш конкурентоспроможною. Нещодавно закінчився міжнародний фестиваль теле- і радіопрограм «Перемогли разом», де вперше брала участь наша компанія. Ми виставляли свій телефільм «Майданек» — про цей концтабір. Фільм зроблений разом із Польщею. Після показу фільму до мене підходили колеги з інших областей, регіонів. Нас ретранслювали в Криму і дивились навіть росіяни, молдовани. Ми отримали дуже високу оцінку своєї творчості. Я розумію, що до Москви ми не дотягуємо, але намагаємося. На фестивалі мені абсолютно було не соромно, навпаки — я пишалася тим, що наша держава так само має пристойний канал «Культура».
— Колись Андрій Шевченко висловив думку, що разом із Першим національним і обласними державними телерадіокомпаніями телеканал «Культура» повинен сформувати громадське мовлення. Як ви ставитеся до цiєї iдеї?
— Я була в багатьох державах, де спостерігала за тим, як працює така система там. У більшості ситуацій державний канал існує поряд із суспільним. Так воно і має бути. Не треба змішувати все докупи. Я вважаю, що держава все ж повинна мати свій державний канал. Так само, як у країні повинно бути суспільне телебачення.
— До того, як очолити телеканал «Культура», ви керували Одеською ДТРК. Уже протягом року ви маєте можливість спостерігати за інформаційним простором країни з Києва. Чим те, що ви бачите тут, відрізняється від ситуації, яку ви спостерігали з півдня?
— Навряд чи це можна порівнювати. ОДТРК — це був виключно Одеський регіон. Це одне поле. А сьогодні — це канал «Культура», який охоплює всю Україну. Це зовсім різні площини. І порівнювати ці ситуації недоцільно.
Між іншим, сьогодні канал «Культура» співпрацює з усіма регіональними телекомпаніями. Вони із задоволенням надають нам матеріали про культурні події в регіонах. Я завжди їм дуже дякую і наголошую на тому, що ми всі робимо одну велику справу.
