«Органи впливу та пропаганди». Так президент Франції Еммануель Макрон назвав російські державні засоби масової інформації RT (раніше — Russia Today) і Sputnik під час спільної прес-конференції (!) з Володимиром Путіним 29 травня. Заяву президента Франції вважають першим настільки відвертим та публічним звинуваченням російських медіа в намаганні впливати на глядачів та розповсюджувати пропаганду замість нормальної журналістської діяльності, що пролунало з вуст лідера провідної європейської країни.
Нинішній глава Французької держави зробив висновки зі свого особистого досвіду — як відомо, під час виборчої кампанії штаб Макрона відмовив працівникам цих ЗМІ в акредитації. «Коли ЗМІ поширює брехливу інформацію, що ганьбить, це вже не журналістика, це — орган тиску. Russia Today і Sputnik були такими органами впливу під час цієї кампанії. Кілька разів вони поширювали брехливу інформацію про мене особисто й про мою передвиборчу кампанію. Тому я вирішив, що їм немає місця в моїй передвиборчій кампанії та в моєму штабі», — заявив президент Франції у відповідь на запитання журналістки RT France про складнощі, з якими зіткнулися «російські журналісти» при акредитації в його штабі. Макрон наголосив, що в нього «зразкові відносини з журналістами, але зі справжніми журналістами», і його штаб без проблем акредитував інших («справжніх») іноземних журналістів, зокрема російських. «Це просто такі правила, і вони не зміняться. ...І в цьому питанні я не поступлюся ні на крок, мадам. Так що давайте скажемо прямо і відкрито: Russia Today і Sputnik вели себе не як ЗМІ і як журналісти, а як органи впливу, пропаганди, брехливої пропаганди».
Отже, факт, який вперто не хотіли (і не хочуть) визнавати різномасті міжнародні та національні журналістські організації та ціла когорта борців за свободу слова — російські державні ЗМІ займаються не справжньою журналістикою, а впливом, тиском і пропагандою, — нарешті знайшов розуміння на найвищих щаблях європейської політики.
Точка зору про нежурналістські методи роботи та справжнє, гібридне, призначення російських державних медіа перестала бути справою експертів, яких за це звинувачували в радикалізмі, нетолерантності та утисках вільної преси. Тепер така оцінка «рупорів Кремля» вже є частиною світового дискурсу.
Але що ж далі? Відмова в акредитації у передвиборчому штабі одного з кандидатів в президенти однієї європейської країни — це неприємно, однак не смертельно. Russia Today і Sputnik і після цього впевнено почувають себе на всіх континентах.
От що повідомляють про себе «Телевізійна мережа RT» та Sputnik:
• RT (раніше — Russia Today) — це три цілодобові інформаційні телеканали, що віщають з Москви більш ніж на 100 країн світу англійською, арабською та іспанською мовами; телеканали RT America і RT UK, що виходять в ефір з власних студій у Вашингтоні та Лондоні; глобальне новинне відеоагентство RUPTLY, що пропонує ексклюзивні матеріали телеканалам усього світу.
Згідно з дослідженням компанії Ipsos, проведеного в 38 країнах світу в серпні — листопаді 2015 року, два роки тому 70 мільйонів людей дивилися RT щотижня, половина з них — щодня. Кожного тижня вмикають RT 36 мільйонів глядачів у 10 європейських країнах. В Європі канал увійшов до п’ятірки найбільших пан-регіональних новинних каналів. RT також в п’ятірці найпопулярніших міжнародних новинних каналів у США, де його аудиторія перевищує 8 мільйонів глядачів на тиждень.
• Sputnik — це новинне агентство і радіо з мультимедійними інформаційними хабами в десятках країн. Sputnik включає в себе сайти, аналогове і цифрове радіомовлення, мобільні додатки і сторінки в соціальних мережах. Агентство розпочало роботу 10 листопада 2014 року. Є частиною медіагрупи «Россия сегодня» (зокрема разом із інформагенцією «РИА Новости»). Мовлення агентства є повністю орієнтованим на зарубіжну аудиторію. Sputnik виробляє ексклюзивний мультимедійний контент на 34 іноземних мовах.
Як бачимо, на сьогодні RT і Sputnik — потужні механізми поширення та просування російської позиції у всьому світі. Вже кілька років ці медіа активно формують суспільну думку на догоду Кремлю в глобальних масштабах, і поки що не зустріли жодного системного та дієвого спротиву. Більше того — якщо якась країна негайно зустрічала гнівну відповідь з боку захисників свободи слова.
От кілька прикладів:
• «Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович стурбована рішенням латвійської влади заблокувати на території країни доступ до інтернет-сайта агентства Sputnik Латвія в доменній зоні lv і звернулася до голови МЗС Латвії з проханням надати додаткову інформацію з приводу цього рішення.
«Я стурбована тим, що дії міністерства закордонних справ (Латвії. — Ред.) можуть створити небезпечний прецедент в політиці відключення веб-сайтів засобів масової інформації в Латвії», — наводить слова Міятович прес-служба ОБСЄ.
(31.03.2016. «РИА Новости»)
• «Влада України повинна негайно скасувати заборону на в’їзд 17 російських журналістів і забезпечити дотримання свободи ЗМІ, — заявила Х’юман Райтс Вотч. 27 травня 2016 року президент Петро Порошенко підписав указ про набуття чинності рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБОУ) від 20 травня про заборону в’їзду в Україну 17 російським журналістам, редакторам та керівникам ЗМІ до 31 грудня 2017 р.
«Україна переживає законну стурбованість роботою російської пропаганди, однак утиски свободи преси — це помилкова і недоречна реакція, хоч як би були обґрунтовані претензії уряду України до подачі інформації про цю країну в російських ЗМІ, — каже Таня Купер, дослідник Х’юман Райтс Вотч по Європі та Центральної Азії. — Переслідування журналістів таким чином неминуче провокує цензуру».
Під обмеження потрапили такі діячі ЗМІ, як гендиректор провідної російської державної телекомпанії «Перший канал» Костянтин Ернст, головний редактор міжнародної телекомпанії RT (раніше — Russia Today) та інформагентства «Росія сьогодні» Маргарита Симоньян, головний редактор «Російської газети» Владислав Фронін...
...Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович висловила жаль і засудження в зв’язку з введенням Україною нових санкцій відносно журналістів, зазначивши, що «введення занадто широких обмежень на свободу пересування журналістів — це не спосіб гарантувати безпеку».
(Сайт Human Rights Watch, 01.06.2016)
• «В ОБСЄ, Комітеті захисту журналістів (CPJ), Національній спілці журналістів (NUJ) і організації «Репортери без кордонів» висловили стурбованість з приводу затримання в США кореспондента RT America Олександра Рубінштейна, який висвітлював протести під час інавгурації Дональда Трампа 20 січня.
... Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович закликала владу США гарантувати дотримання конституційних і міжнародних норм захисту свободи преси в справі кореспондента RT Олександра Рубінштейна і репортера Vocativ Евана Енджела, який також був затриманий у Вашингтоні.
«ЗМІ відіграють вирішальну роль в демократичних країнах, забезпечуючи прозорість і підзвітність виконання державної влади», — йдеться в її заяві.
Зняти звинувачення з Рубінштейна і Енджела зажадав і Комітет захисту журналістів (CPJ). «Ці звинувачення є явно недоречними, і ми стурбовані тим, що вони можуть сковувати вплив на журналістів, які висвітлюватимуть протести в майбутньому», — заявив старший координатор програм CPJ в Північній і Південній Америці Карлос Лоріа.
... стурбованість тим, що відбувається, висловила і Національна спілка журналістів США (NUJ) на чолі з генсеком організації Мішель Станістріт.
«Журналістика — це не злочин. Члени NUJ в той день виконували свою роботу з висвітлення подій і протестів, пов’язаних з інавгурацією. Затримання журналістів — це небезпечний крок нової адміністрації, й ми закликаємо владу до негайного звільнення від звинувачень», — заявила вона.
До своїх колег приєдналися Міжнародна федерація журналістів (IFJ) і організація «Репортери без кордонів» (RSF), які висловили глибоку стурбованість порушеннями прав ЗМІ і закликали зняти з журналістів усі звинувачення».
(russian.rt.com, 25.01.2017)
Прихильність міжнародних структур та громадських організацій, що опікуються свободою слова та правами людини, забезпечує комфортне середовище для роботи російських засобів впливу та пропаганди. Позиція Макрона не може змінити цього стану речей, тому що поки що є лише локальною та ситуативною реакцією на окремі конкретні матеріали RT і Sputnik. На сьогодні немає ознак того, що Франція, або будь яка інша країна — G-7, або ЄС — як інституція, готові займатися системною протидією російському пропагандистському тиску.
Принцип вільної преси — правильний і необхідний, але якщо це справді преса, справді медіа. Здається, сучасна західна демократія потрапила в розставлену спеціально для неї пастку, яка призвела до відстоювання абсолютних принципів свободи слова без жодного врахування того — хто, про що, як і навіщо промовляє. На сьогодні немає визнаних критеріїв, за якими можна було розрізнити «справжніх журналістів» від агентів впливу та пропагандистів, і відділити ЗМІ від органів пропаганди. Тому офіційно всі медіа однакові — незалежно від їхньої сутності, методів роботи та завдань. Завдяки вдалої імітації всі працівники всіх «ЗМІ-подібних» російських державних пропагандистських структур користуються тими ж правами, як і журналісти справжніх світових засобів масової інформації. І тому, коли Україна або інші країни намагаються захистити себе від «гібридної зброї» у вигляді роботи пропагандистів Кремля, то вони наражаються на нерозуміння, осуд та критику представників міжнародної спільноти.
...Нещодавно відома українська письменниця Оксана Забужко в одному з інтерв’ю зазначила: «Формат «світової війни нового типу» — в першу чергу це буде війна за «мізки», а відповідним чином «прошиті» країни і регіони можна буде захоплювати вже без усякого опору... У сучасній війні, де 90% агресії становить саме інформаційне руйнування, «деморалізація супротивника», вже не потрібно витрачати зайві гроші на бомби, не потрібно бомбити міста, — досить розбомбити мізки. Вам розбомблять мізки — й ви самі винесете завойовникам ключі від міста». Забужко говорила про вплив Росії на Україну, але все сказане справедливо й для всього світу.
Заява Макрона — чергове свідчення того, що російській гібридний вплив— це проблема не тільки українсько-російських відносин. Не тільки нас атакують — під ударом і Європа, і США, й інші частини світу. Обнадійливо, що хоча б деякі політики Заходу хоча б частково розуміють цю загрозу.
