Останнім часом одним з основних предметів суспільної дискусії у США, як і в нас, став негативний вплив телебачення на дітей. Якщо в нас Нацрада з питань телебачення і радіомовлення тільки із грудня 2000 року запропонувала телеканалам демонструвати після 22.00 фільми зі сценами насильства та сексу і заявляти категорії фільмів у програмі, то у США іще 1996 року було ухвалено закон, який зобов’язував усі телепрограми, що виходять в ефір, забезпечувати оцінними характеристиками. При цьому було розроблено і запропоновано для використання спеціальний пристрій «V-chip», щоб батьки могли легко заблокувати програми не для дітей. Із грудня 1999 року всі телевізори в обов’язковому порядку укомплектовано таким пристосуванням. Разом із цим того ж 1996 року Федеральна комісія з комунікацій США зобов’язала всі телестанції Америки транслювати програми загальноосвітнього характеру, як мінімум, три години на тиждень. Проте соціологічні дослідження свідчать, що такі закони працюють не на повну потужність. Причина — в батьках. Однак 85% опитаних батьків заявили, що їх хвилює, що саме їхні діти дивляться по телевізору, не багато хто з них почав використовувати нові механізми контролю. Згідно з дослідженням Центру суспільної політики Анненберг при університеті в Пенсильванії, тільки 20% опитаних мають удома «V-chip» і тільки половина з них використовує ці пристрої. При цьому не багато які батьки змогли визначити за відомими характеристиками ті програми, які рекомендовані для дитячого перегляду.
