Літо. То спека, то зливи. Природа урізноманітнює наші враження якнайбільше. Чого не скажеш про вітчизняне телебачення, особливо під час журналістських відпусток. Тепер, зважаючи на все, до осені телеканали обгодовуватимуть нас «Ксенами», «Машами Березиными» та іншими «Кармелитами», можливо, підкидаючи час від часу повтори своїх авторських програм. Дивно все ж таки: політичне життя в країні, здається, у відпустку не збирається, а ми будемо дізнаватися про нього з новинних зведень. Але дуже може бути, що середньостатистичний телеглядач літнього «урізування» телепрограм навіть не помітить. Таки убивчим доказом нецікавості українських інформаційно-аналітичних програм став випадок на Полтавщині з міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком, коли він, сівши за кермо машини, був затриманий молодим ДАІшником, який ще й взяв з нього 20 грн. «штрафу»! Про те, що було далі, Луценко не без задоволення розповів журналістам, і телеканали, природно, теж не без задоволення все це поширили — «а він мені...», «а я йому...». Але факт залишається фактом: за такого частого блимання міністра на телеекрані і незважаючи на його публічну активність, співробітник ДАІ свого найбільш великого начальника не впізнав, хоча зовнішність у Луценка така, що запам’ятовується. Ну, і кому тоді головний міліціонер країни розповідає по телевізору, що міліція житиме тепер по-новому?
Хоча, з другого боку, Романа Безсмертного теж складно з кимось сплутати, але слухати його, м’яко кажучи, непросто — заколисує. От і цього разу в «Подробно з Дмитрием Киселевым» (ICTV) так уже хотілося зрозуміти, чого вони там вигадали з цією адміністративною реформою, але хотілося саме подробиць, що стосуються кожного мешканця країни, деталей, а не концепцій взагалі. А тут ще і «Моя прекрасная нянька» паралельно на «1+1» йде, а хіба Безсмертний може скласти їй конкуренцію?
Інша справа — Юлія Тимошенко в Парижі. Репортажі про перебування прем’єра у Франції були багатими на високі оцінки її квітучої зовнішності й елегантності, а також уміння сказати добре слово на адресу приймаючої сторони. Тут уже що є, то є. А далі?
А всі ці телевізійні «останні китайські попередження» Вікторові Януковичу, якому кудись там треба з’явитися і щось «показати». Зовсім не соціологічне, а цілком побутове опитування знайомих телеглядачів свідчить про те, що тема приїлася і сприймається нуднувато, як тричі бачений телесеріал. Зате як і раніше у напрузі тримає країну ідея реприватизації. Хоча Президент говорить про гарантії інвесторам, а прем’єр про те, що тільки суд вирішуватиме «відбирати — не відбирати» власність у тих, хто встиг її прикупити за старої влади, й зі списками цілковита чехарда, й як і раніше ясності ніякої. Як гра на одному полі, де в одній команді кожний грає свою гру. У «Післязавтра» на «Інтері» теж спробували якось відреагувати на все, що було сказано з цього приводу. Особливо напередодні масштабної зустрічі з інвесторами, яку назвали «міні-Давосом». У підсумку — репрезентували весь спектр думок, але зрозуміти, що все-таки буде в цьому плані розпочато, просто неможливо. І здається, що зрозуміти поки цього не можуть не тільки телеглядачі.
Складно було невтаємниченим розібратися і з голодуванням львівського мера. Те, що такий метод міський голова вибрав як протест проти необ’єктивності судових рішень, унаслідок яких були заблоковані «міські» рахунки, нам повідомили. А що за суди, через що, власне, Буняк потрапив до такої судової засідки, до пуття не пояснили. А от що голодуючого «швидка» до лікарні забрала і голодувати заборонила — це будь ласка. Василь Климчук у ранковому ефірі «Ери» спробував прояснити ситуацію в телефонній розмові з львівським міським головою. І відчувалося, що сам Климчук знає більше за те, що звучить у його питаннях і що відповідає на них телефонний співрозмовник.
А от Майка Тайсона, остаточне падіння якого в бою традиційно показав «1+1», відверто шкода — не треба було йому більше виходити на ринг. Такого безславного кінця ніхто йому не бажав. Хоча, як знати, чим обернеться ця поразка для колись великого боксера, що ввійшов у спортивну світову історію під ім’ям «Залізного Майка». Поки він заявляє про бажання приєднатися до однієї з християнських місій. Усе ж таки іноді ті, що програли, використовують свою поразку, як привід «піднятися над собою», подумати про вічне, стати краще і чистіше.
А втім, як показує практика, до політиків, що програли, цей процес переоцінки цінностей жодного відношення не має...
