Я й мій індійський друг Каран сидимо в кафе на вокзалі. Це його останній день в Україні. А прожив він тут понад місяць — спершу у Львові, як волонтер Євро-2012, потім подорожував Карпатами, а нещодавно відвідав Одесу. До Києва приїхав усього на кілька годин, щоб відразу ж вирушити в Амстердам. Українською столицею погуляти не вдасться. «Нічого, я ще обов’язково повернуся», — переконує мене співрозмовник.
ГУЦУЛ ПО-ІНДІЙСЬКИ
«Я міг відвідати Київ значно раніше, — розповідає Каран. — Однак вирішив залишитися в Карпатах, де провів більш як тиждень. На Івано-Франківщині було просто неймовірно! Поїхав туди сам, бо хотів походити горами. Нікого не знав та й уявлення не мав, як цей край виглядає. Сидів собі в пабі, пив пиво, коли до мене підсіли кілька хлопців. Виявилося, що вони з гурту «КораЛЛі», який грає етно. Ці музиканти й запросили мене долучитися до прибирання: на одній горі неподалік позбирати сміття, привести все до ладу. Я одразу погодився».
Каран жартує, що став справжнім гуцулом за цей час. Каже, що враження про Карпати поки що найяскравіші з усіх інших подорожей. «Я провів чудовий тиждень у горах, спав просто неба, відпочивав».
Каран працює у сфері атомної енергетики в індійській енергетичній компанії, перевіряє атомні станції на справність, але наразі перебуває у відрядженні в Новій Зеландії. Україна стала першою країною в новому маршруті індійського мандрівника. До цього він довгий час жив у Південній Африці й Новій Зеландії, але в цих державах завжди спілкувався з такими ж іноземцями, як і він. «Я вперше спілкуюся з місцевими жителями, кудись їду з ними, із багатьма подружився, — розповідає Каран про свою подорож Україною. — На Франківщині просто закохався в місцевих жителів. Так випадково познайомився із неймовірними людьми. Гадаю, що після такого Амстердаму не вдасться мене вразити. В Україні було занадто класно».
«Я УКРАЇНУ БАЧУ ІНАКШЕ»
Щоправда, Одеса, яку Каран відвідав пізніше, сподобалася значно менше: «Одесою я подорожував зі своїм другом. Він вивчив кілька українських слів і попросив офіціанта принести нам лід українською, на що той відповів: не «лід», а «льод». І що тут скажеш? Зате я просто закохався у Львів. По-перше, місто дуже гарне. А по-друге, зустрів безліч чудових людей».
Мандри Україною тривали доволі довго, однак за Індією Каран сумувати не має наміру. Каже, що колись йому просто заборонять подорожувати, і доведеться сидіти там постійно. Узагалі Карана важко назвати типовим індійцем. Він — один із небагатьох атеїстів у своїй країні: «Мій друг Бруно каже, що я єдиний атеїст на всю Індію. Тому в мене дуже мало друзів, бо говорити зі мною — це гріх (сміється. — Авт.). Насправді Індія — найрелігійніша країна у світі. Тут більше моляться, ніж працюють».
Наприкінці розмови Каран переконує, що неодмінно повернеться сюди: «Я таки хочу погуляти Києвом! І ще раз побачити Україну!» Каран пояснює: в Індії про Україну знають мало, лише найелементарнішу інформацію. Коли він їхав до нашої країни, то не мав уявлення, що побачить. Каран каже, що в Україні він не шукав недоліків чи переваг: «Я просто подорожував, насолоджувався часом, який маю. Україна — інша. Не побачив тут копії Ейфелевої вежі чи ще якусь диковинку. Це зайве. Я просто зустрічав людей, говорив із ними, став справжнім горянином. Україна — це ідеальне місце для подорожей. Варто тільки посидіти в пабі й чекати щастя (сміється. — Авт.). Кажу це не просто так. Я Україну бачу інакше. Усі говорять: найкрасивіші дівчата, низькі ціни, футбол. А мені було просто добре: комфортно, ніби вдома. Втомленому іноземцеві Україна має що запропонувати. Я тут провів чудовий місяць. І проведу ще не один. До України хочеться повернутися».
