Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Міфи та реальність ВВВ

5 травня, 2006 - 00:00

«Це історія про найстрашнішого тирана XX-го століття. Порівняно зі Сталіним Гітлер здається фіглярем і некомпетентним хлопчиськом», — так коментують серіал виробництва Бі-Бі-Сі «Невідома війна», який ітиме на «1+1» усі днi травневих свят, глядачі, які його подивилися.

Режисер Річард Овері крок за кроком аналізує всі значущі вчинки радянського уряду, які коштували народу 45 мільйонів життів. Яке це має значення для Бі-Бі-Сі зараз? У всьому світі Німеччину засуджують за те зло, якого вона завдала, але у світі мало говорять про ті лиходійства, які скоїв Сталін.

Автор фільму Річард Овері пропонує глибокий історичний і психологічний аналіз оточення Сталіна та його зусиль встановити повний контроль усередині і за межами Радянського Союзу. Фільм цінний ще й тим, що в ньому використовуються справжні документальні зйомки батальних сцен Другої світової війни як із російських, так і з німецьких джерел.

«Російська війна далека від тріумфу, тому що російська винахідливість, відчайдушна хоробрість та витривалість наражалися на жорстоке протистояння радянської системи проти своїх же людей», — свідчить один із відгуків іноземних глядачів, які подивилися фільм Річарда Овері. А ось наступний: «Як учитель історії я говорю з упевненістю, що це найкращий документальний фільм, який я будь-коли бачила. Тут, у Північній Америці, ми схильні думати, що ми врятували Європу в цій війні. Насправді переважний відсоток заслуги в поразці Гітлера належить Червоній Армії».

Звичайно, ці одкровення дивно чути нам, для кого сумнівів з приводу того, хто саме виграв війну, не існує. Для нас цікавий хід думок режисера, який не обмежується показом рідкісних документальних кадрів, але простежує всю «паркетну» гру кремлівських чиновників. Іноді міркування Овері здаються надто відстороненими, а висновки — узагальненими. Все-таки тимчасова, історична і національна різниця дається взнаки. Але через весь фільм проходить червоною ниткою співчуття нашому народу абсолютно чужої, по суті, людини, і розділений жах до чужої трагедії, втіленням якої для Річарда Овері є особистості Сталіна та Гітлера — двi сторони однієї медалі.

Микола ТЕРЕЩЕНКО
Газета: 
Рубрика: