Фото українського військового у столичному метро з кошеням у кишені та підписом «ласковый каратель» днями облетіло увесь Інтернет. Подібні знімки та оптимістичні тексти щодня поширює «Фейсбук-спільнота» інтернет-проекту «Наш Київ». З-поміж численних мережевих платформ, на яких можна прочитати новини про життя столиці, «Наш Київ» вирізняється якістю та стилем контенту. Цікава й свіжа інформація про культурно-політичне життя столиці на цьому ресурсі традиційно подається в особливому (часто іронічному, жартівливому чи навіть провокаційному) стилі. І майже кожен текст викликає хвилю емоцій та обговорень. Сайт «Наш Київ» відкрився ще 2007 року, але, починаючи з Євромайдану, власник ресурсу змінив редакційну політику. «Це був сайт, який ніколи не писав про негатив, політику, ніколи не порушував патріотичних тем, — розповідає засновник та директор порталу «Наш Київ» Дмитро ФЕДОРЕНКО. — Революція нам показала, що кожне українське видання повинно мати свою позицію та цінності. Виникнувши у форматі ЖЖ-спільноти, ми доросли до порталу, який прагнемо перетворити на «енциклопедію міського життя». З особливим стилем, в якому поєднано вільну манеру спілкування блогів, їхню близькість до реального життя — з професіональним підходом, як у якісній щоденній пресі».
Про близькість із медіа зі своєю аудиторією, важливість зворотного зв’язку та любов до професії «День» розмовляв з Дмитром ФЕДОРЕНКОМ.
— Особливість нашого стилю — орієнтація на те, щоб мати з людьми спільну мову. Ми нікого не повчаємо, не вказуємо, що саме наша точка зору — єдино правильна. А просто спілкуємося з читачами на рівних, — розповідає Дмитро Федоренко. — Але водночас дотримуємося журналістських стандартів під час підготовки матеріалів. Власне, ми тому і створили «Наш Київ», адже тоді таких проектів не було. Ми вийшли із ЖЖ-спільноти, були блогерами і просто вирішили «наростити м’язи». Подумали, якщо стиль, у якому ми спілкуємося, цікавий вузькому колу наших відвідувачів, то чому б не спробувати розширитися. Нині ми говоримо про справді важливі проблеми, у нас табу на «джинсу» — політично замовних матеріалів ніколи не було. І завдяки цьому маємо зацікавлену аудиторію. Звичайно, у нас є промо-матеріали, але їх небагато. І ці матеріали ставимо з однією метою — потрібно виживати.
В основі наших текстів — тема зручності життя для киян та гостей міста. Ми пишемо для людей, які зупинилися тут не на один день. Це ж не сіті-гайд, не таблоїд, а ресурс, на якому описуються секрети комфортного життя в місті. Ми пишемо про проблеми з дорогами, про затори, про культурне середовище столиці. Порушуємо актуальні проблеми й завжди намагаємося шукати шляхи їх вирішення. Гадаю, таких ресурсів більше немає, бо насправді вони дуже важко і мало монетизуються. Розумієте, заробити в Інтернеті гроші на тому, що пишеш про проблеми міського життя, — справа не з простих.
— «Наш Київ» пише про те, що необхідно киянину на щодень: про хороші речі, смачну їжу, цікаві місця та корисні послуги. Але ж цієї інформації в Інтернеті вдосталь. Як правильно розподіляти пріоритети?
— Ми визначаємо пріоритет за тим, чи цікаво це нам самим. Сьогодні аудиторія сіті-гайдів — не наші читачі. Є сайти, що наповнюють контент лише афішними матеріалами. У нас це належить до додаткової тематики. Ми в такий спосіб підтримуємо актуальність контенту. Загалом, робимо пріоритет на новинах. У «Нашому Києві» одна з найбільш наповнених новинарних стрічок щодо інформації про столицю. Скоро ми перезапустимо видання: мають з’явитися нові теми та рубрики, буде радикально змінено дизайн, формат і спосіб подачі контенту. А головне — ми хочемо спробувати запропонувати читачам новий стиль свідомого споживання інформації.
— А хто ваша постійна аудиторія?
— Ми знаємо, що нашим виданням користуються здебільшого люди віком від 25 до 35 років. І старше. Переважно — це жителі столиці (майже 80% аудиторії проживають у Києві). Решта — люди, які тимчасово тут бувають або просто цікавляться столичною тематикою. Причому більшість становлять жінки. Вони більше цікавляться питаннями комфорту, сім’ї, побуту. Жіноча аудиторія становить до 60%. За статусом — це свого роду середній клас. Люди, яким вдалося досягнути такого рівня забезпеченості, що їм необов’язково на всьому економити. Але назвати їх класичними ультраспоживачами, які ні в чому собі не відмовляють, теж складно.
— Як у вас відбувається пошук тем?
— У нас є календарний план. Тобто ми, як і всі інші журналісти, знаємо план подій столичного життя наперед — на місяць, на тиждень, на день. На планірках активно дискутуємо, що може бути цікавішим. І потім пишемо про це. Ми рідко випускаємо гарячі теми — день у день. Знакові тексти готуємо ретельно і напередодні.
До речі, у нас невелика команда: редакція складається лише із п’яти працівників. Але ми стимулюємо читачів до того, щоб вони брали участь у житті спільноти. Писали нам, ділилися цікавими фотоматеріалами, повідомляли інформацію. Ми кажемо читачам: слухайте, редакція — це такі ж самі кияни, як і ви. Пишіть нам про те, що вам болить, чим ви хочете поділитися. І ми це опублікуємо.
— Ви активно використовуєте в роботі соціальні мережі...
— Сьогодні соціальні мережі слугують невід’ємним інструментом пропагування потрібних смислів. І цей інструмент просто гріх не використовувати. До прикладу, наш новинарний контент майже повністю шириться в соціальних мережах. А також ми беремо в соціальних мережах інформацію від лідерів думок, блогерів. Сьогодні соціальні мережі повинні бути у кожного видання. Мені приємно, що в нас активно приростає аудиторія у «Фейсбуку», бо ми використовуємо його як дискусійний майданчик. Наші автори та адміністратори розмовляють з киянами на актуальні теми. Таким чином, ми не просто пишемо, а закликаємо до дискусії. Відтак — народжується зворотний зв’язок. Така редакційна політика виникла лише з початку Майдану. Ми змінили своє позиціонування. Раніше просто поширювали новини. А сьогодні маємо свою думку та позицію з багатьох питань. І це стимулює аудиторію не просто читати нас, а дискутувати. Можливо, дискусія не завжди в толерантній формі. Але з нами спілкуються такі ж кияни, як і ми. І вони розуміють, що їхні думки не залишаються не почутими. Сьогодні у нас понад 70 тисяч учасників спільноти в «Фейсбуці».
— Останнім часом на сайті «Наш Київ» чимало патріотичного контенту. Це данина моді чи щось більше?
— Це позиція моя, як власника. Переконаний, кожен бізнес відображає позицію свого власника. Я, наприклад, вважаю, що це наша місія — нести патріотичний месидж, українські смисли. Ми повинні підтримувати спільноту, давати їй надію, певне натхнення, заряджати поживою для роздумів. І ми це робимо. Інколи досить хорошого фото з цікавою та влучною текстівкою, щоб певна новина стала подією дня.
— Даючи чимало патріотичного контенту, ви продовжуєте робити сайт лише російською мовою...
— Поки що так. Річ у тім, що є статистика, яку ми регулярно отримуємо. І вона свідчить, що більшість наших читачів звикла сприймати інформацію саме російською мовою. Якщо ми зараз перейдемо на українську, то можемо втратити аудиторію і точно швидко «випадемо» з пошукового трафіка. Як наслідок, не зможемо готувати контент. Якщо в нас будуть додаткові інвестиції, ми можемо перейти на українську або зробити сайт двомовним. І це в наших планах.
