Після вчорашньої публікації «Дня» про можливе відключення концерном РРТ телетрансляцій НТКУ через 55-мільйонний борг, а також після обвинувачень, які прозвучали в коментарях президента НТКУ Вадима Долганова, що у виникненні цього боргу винен, зокрема, Держкомінформполітики та його попередник — Мінінформації, «День» отримав офіційну відповідь Держкомінформполітики. У ньому, зокрема, мовиться:
«Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України вимушений констатувати, що керівництво НТКУ на чолі з Вадимом Долгановим допустило виникнення такої ситуації, яка загрожує відключенням усіх основних національних телеканалів України. Саме керівництво НТКУ відмовлялося брати участь у процесі вирішення проблеми розрахунку з концерном РРТ. Зі свого боку, Держкомінформполітики своєчасно перераховував НТКУ всі асигновані йому бюджетні кошти і, більше того, надавав аванси, як, зокрема, додаткові 3 млн. грн. На висвітлення Олімпіади. Видані в 1999 році НТКУ бюджетні кошти для розрахунків з концерном РРТ були направлені на інші цілі.
Враховуючи здебільшого низьку якість продукції НТКУ, виникає питання про те, яким інтересам служить НТКУ під керівництвом В. Долганова. Невдале керівництво НТКУ ставить на порядок денний питання про серйозну переоцінку функціонування, зокрема кадрового, Національної телекомпанії України».
Таким чином, концерн РРТ звинувачує у виникненні величезного боргу за поширення телесигналу НТКУ — НТКУ вустами В. Долганова говорить, що його недостатньо фінансувало Міністерство інформації, а згодом Держкомінформполітики. А Держкомітет стверджує, що перерахував НТКУ всі виділені бюджетом кошти, але телекомпанія пустила їх «на інші цілі». І всі ці шановні організації чомусь схильні залишати в тіні такі проблеми, як, зокрема: а) що статут НТКУ вже протягом п’яти років не приведений у відповідність із Законом, згідно з яким НТКУ повинна підпорядковуватися і Президенту, і ВР; б) що протягом цих п’яти років НТКУ і колишнє Держтелерадіо справді фінансувалися бюджетними коштами менше ніж на половину від необхідного; в) що навіть виділені за бюджетом кошти до НТКУ доходили не в повному обсязі; г) що провалився цільовий вексельний залік між Держтелерадіо, НТКУ, РРТ і постачальниками електроенергії, що намічався на 1999 рік, і про істинні причини та винуватців цієї невдачі хотілося б, нарешті, почути від Держкомінформполітики; д) що ми так і не почули від керівництва НТКУ виразних відповідей на запитання про взаємовідносини телекомпанії з деякими рекламними фірмами, про дивацтва яких повідомляла ще Рахункова палата у своєму звіті за 1998 рік і пізніше; е) що досі немає відповіді на запитання, чому така могутня компанія, як НТКУ, не навчилася заробляти гроші тощо.
А тепер, після такого «букета» питань, про який знає кожен, хто хоч трохи відстежує ситуацію в телепросторі України, РРТ, НТКУ і Держкомінформполітики обмінюються обвинуваченнями, розрахованими на профанів. І Президент вимушений вустами свого прес- секретаря дивуватися, чому це дві державні організації не можуть розібратися з державним же фінансуванням? Тепер, за вказівкою Президента, відповідальність за недопущення вимкнення НТКУ покладено на кабінет В. Ющенка, і він, очевидно, повинен таки найти кошти для виплати боргу НТКУ перед РРТ, в якому винен не лише нинішній уряд... А от хто розплутає клубок економічно невірних рішень, емоцій, амбіцій та інших «дивацтв», пов’язаних з усіма задіяними в цій справі структурами, — поки що залишається нез’ясованим.
