Розгром на інформаційно-ідеологічному фронті виявився для Росії неочікуваним. Роспропаганда в умовах прямої агресії РФ проти України показала свою неефективність всюди, окрім РФ, але і там правда поступово перемагає брехню. В результаті нинішня повномасштабна російсько-українська війна по факту ведеться без дієвого комунікаційного супроводження з боку російських «пропагандистських військ». Такого в Кремлі явно не передбачали.
Але ж як так сталося? Росія витрачала мільярди на промивання мізків світової спільноті, на просування своїх меседжів, і тут такий «облом»?
Спробуємо розібратися.
Перше, на що варто звернути увагу, це недовіра до офіційних пропагандистських конструктів, які Москва намагалася просунути в світовий інформаційний простір.
Ніхто в світі, окрім якоїсь частини росіян, не сприймає нинішню війну як «миротворчу спецоперацію». Те, що йдеться про невмотивований військовий напад РФ на незалежну держави-сусіда, ясно всім, і голосування за резолюцію Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй є цьому доказом. (Нагадаємо, ГА ООН ухвалила резолюцію «Агресія проти України», яка засуджує вторгнення Росії в Україну й вимагає від РФ негайно вивести війська з української території. Рішення було ухвалено безпрецедентною кількістю голосів - «за» проголосувала 141 країна, «проти» - лише Росія, Білорусь, Північна Корея, Еритрея, Сирія).
Спроби маскування ворожого нападу під миротворчість почалися у другий половині минулого, 2021 року. В Москві явно вирішили копіювати дії сил НАТО в Югославії. Тоді, в середині та в другій половині 1990-х Альянс наносив повітряні удари у відповідь на етнічні чистки, геноцид сербських сил спочатку проти боснійців-мусульман, потім проти косовських албанців. Але росіянам не вдалось довести, що українські військові здійснювали якийсь геноцидні дії проти росіян чи російськомовних мешканців Донбас. Спроби розкопувати могили невідомого походження на окупованих територіях, в ОРДЛО та видавати їх за поховання «жертв етнічних чисток», за «другу Сребреницю» (в Боснії) чи за «другий Рачак» (в Косово), ні до чого не призвели. Російський план із конструювання переконливої брехні та розповсюдження її світом провалився.
Найяскравіший доказ – реакція на цю цинічну вигадку роспропаганди канцлера Німеччини Олафа Шольца.
Під час безпекової конференції у Мюнхені він розповів, як посперечався з російським президентом Володимиром Путіним, який вважає, нібито події на Донбасі схожі до того, що в 90-их роках відбувалося на Балканах. За його словами, Путін проводив проведення паралелі між ситуацією на Донбасі та тим, як у 90-х держави НАТО розпочали військову операцію в Сербії. "Я відповідаю, що ми це робили, щоби запобігти геноциду, - заявив Шольц під час виступу у Мюнхені. - Коли він (Путін) відповідає, що на Донбасі геноцид – це смішно. І я йому про це кажу".
Після провалу спеціальної пропагандистської кампанії із просування тез про «геноцид росіян та російськомовних» з боку «українських націоналістів» росіяни не відступили від своїх планів – вони просто розпочали військову операцію без інформаційно-ідеологічного виправдання, чи «прикриття». Точніше, в Кремлі, очевидно, вирішили, що підтримки саме росіян достатньо, а на весь інший світ не треба зважати. Хоча кемлівська пропагандистська машина по факту змогла промити мізкі тільки росіянам, хтось в Кремлі вирішив, що для війни цього достатньо…
Відповідно, військова операція проти України розпочалася так, як собі представляли росіяни операції НАТО проти сербських сил в Югославії.
Це, по-перше, повітряні удари по військам та військовим цілям противника, як в Боснії в 1995-му році.
По-друге, це руйнування інфраструктури – як це було в Югославії (в Сербії та в Чорногорії) в 1999-му.
Але проблема росіян та російської пропаганди в тому, що і в Боснії, і в Косово, сербські підрозділи дійсно здійснювали геноцид та етнічні чистки, що визнав Гаазький трибунал. НАТО вимушене було діяти, щоб зупинити фізичне винищення боснійців та косоварів. В той же час російські звинувачення України в геноцидних діях не мають жодних доказів і є просто абсурдними.
Нинішню кампанію РФ проти України намагалися у військовому плані зробити до дрібниць схожу на дії НАТО в Югославії, щоб представити себе «миротворцями». Але коли в основі цих дій лежить абсолютно брехлива пропаганда, в яку ніхто в світі не вірить, замість миротворчої місії отримуємо невмотивовану агресію проти суверенної незалежної держави та її народу. Про що, власне, і йдеться в резолюції Генасамблеї ООН, і колись буде згадуватися у вироку Гаазького суду.
