Відомий український фотограф, фоторепортер газети «Голос України», переможець XVIІ Міжнародного фотоконкурсу газети «День» Олександр Клименко видав книжку «Фронтовий альбом». Нагадаємо, що минулого року Олександр здобув одну з головних відзнак Фотоконкурсу «Дня» — за роботу «Союзник» він отримав Приз призів «Золотий ДЕНЬ». Як розповів автор, формат книжки 25х34 см, мови — українська та англійська, обсяг 240 сторінок. Під однією обкладинкою зібрано 192 світлини з зони проведення АТО, які автор обрав із поміж сотні тисяч, зроблених ним за останні два з половиною роки.
Починаючи з 1992 року, Олександрові Клименку доводилося знімати війни й повоєнні будні у Придністров’ї, колишній Югославії, Лівані, Кувейті, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-Д’Івуарі, Південному Судані, Демократичній Республіці Конго. «1994 року вперше потрапив у Сараєво. Розбиті будинки, голодні діти, табори біженців — жахливі картини людського буття. Тоді навіть у страшному сні не могло примаритись, що таке може трапитись у моїй країні. Я бачив війну у чужих країнах і ніколи не міг собі уявити, що вона може прийти до мене додому. Я не раз ризикував бути пораненим на Балканах чи в Африці, а поранений був таки вдома, в Києві, на Грушевського, 19 січня 2014 року, — говорить автор. — Зараз на сході України, на Донбасі, триває справжня війна, у якій агресором і загарбником виступає Російська Федерація. Ми знаємо про це. У ці хвилини на сході України гинуть наші люди. Я хочу, щоб ви про це знали. Саме тому я їжджу на схід моєї країни, намагаюсь своїми знімками донести до людей те, що там відбувається, і показати героїзм простих українців, які відстоюють Незалежність своєї держави, а можливо, — і свободу Європи. Я не солдат, я всього лише фотожурналіст
За словами Олександра Клименка, його книжка показує справжню війну, куди насправді дуже просто доїхати зі столиці швидкісним потягом за 6 годин. «Можливо, ця книжка жорстка. Але така й сама війна, що руйнує життя цілого покоління. Я намагався показати цей трагізм сучасної історії моєї країни. І водночас героїзм солдатів. Це мій погляд. Я не міг бути одночасно у всіх точках на карті бойових дій. Це не енциклопедія нашої війни. Тут показані місця, де я сам був, і люди, яких сам бачив, — додає автор. — На війні найтяжче втрачати друзів. Це гіркота, яку не зап’єш ні водою, ані чим іншим. Я втратив кількох навіть не друзів. А близьких знайомих. І хоча після їхньої загибелі минув час, розповідаю комусь про них і плачу, і в мене тремтить голос, — говорить фотограф. — Інколи я сам боюсь своїх знімків. Боюсь, що ті, кого я знімав на початку війни, вже мертві. Я навіть боюсь запитувати спільних знайомих, чи не бачив ти такого-то. А раптом почую у відповідь, що його вже нема на цьому світі».
Фотоальбом унікальний тим, що це перша велика візуальна книжка про війну. Чимало уміщених до видання робіт було представлено на фотовиставках «Дня», зокрема світлину-володаря Призу призів «Союзник». «Безумовно, на Фотоконкурс «Дня» я традиційно подаю найсильніші свої роботи. І чимало з тих фотографій, які вже бачили глядачі виставки, потрапили до моєї книги, — говорить Олександр Клименко. — Цього року вже подав конкурсні світлини на розсуд журі «Дня». Чекаю на результат та виставку».
