Зацікавила вона й парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації, де минулого тижня заслуховували попередній звіт Віктора Петренка. Нагадаємо, що оголошення про початок конкурсу було надруковано лише в малотиражній газеті дрібним шрифтом у самому кутку сторінки. На запитання журналіста «Дня», чи не приховується за цим глибоко законспірованим «оголошенням» спроба допомогти певній телекомпанії уникнути серйозної конкуренції, Віктор Петренко, голова Нацради, не називаючи цієї телекомпанії, відповів, що вона, ця компанія, давно замовила за власний рахунок інституту розробку проекту цього каналу, провела всі розрахунки: навіщо, мовляв, щоб хтось сторонній намагався перехопити її роботу? Відверто кажучи, дивно це було чути від досвідченого державного службовця, який перетворює державний конкурс, тендер, на відверту профанацію, на підігравання одному з гравців.
Цікаво, що подати заявку на тендер можна лише до 20 листопада. У ці строки слід укластися, щоб оформити всі належні для участі в конкурсі документи. Такий спринт організовано, природно, щоб ухвалити рішення про ліцензію на 40-й канал до закінчення терміну роботи нинішнього складу Нацради. Кажуть, що серед реальних кандидатів на право мовлення на цій частоті — певна телеструктура, яку «курирує» народний депутат Олександр Волков, президент телекомпанії «Гравіс». Правда, директор телекомпанії «Гравіс» Ольга Таукач кореспонденту «Дня» відповіла, що «ні письмових, ні усних підтверджень» того, що пан Волков якимсь чином причетний до конкурсу, в неї немає. Точно так само й директор каналу ICTV пан Юрій Плаксюк відмовляється підняти завісу таємниці над компанією «Лексис», яка дуже несподівано виявилася в числі співзасновників їхнього каналу (при тому, що раніше неодноразово оголошувалося, що 50% акцій ICTV володіє американська корпорація «STORY FIRST COMMUNICATION», а 50% — Фонд держмайна), і їй нещодавно було продано державну частину акцій. Тим часом, знов-таки, кажуть, що за цією компанією стоїть нi хто інший як Ігор Бакай.
У всіх цих історіях із ліцензуванням, купівлею і продажем наших телеканалів, у принципі, дивують дві речі: по-перше, закритість для громадськості всіх цих процесів, і, як правило, відмови компетентних осіб давати інформацію в повному обсязі. По-друге, явне «підігравання» державних структур і Нацради тим чи іншим телекомпаніям, «відфутболювання» решти і легкість, із якою всі подібні діяння в нас відбуваються, незважаючи на публікації в пресі, депутатські запити і навіть звернення зацікавлених осіб до суду.
Що ж до горезвісного 40-го каналу, результати конкурсу нам повинні оголосити ще до кінця цього року, тож чекати залишилося не так уже й довго.
№223 20.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
