Отримавши суботнього вечора задоволення від «Моєї
чарівної леді», хочу подякувати каналу «1+1», але також і поділитися деякими
враженнями, думками й спостереженнями.
Спочатку, почувши, яким суржиком розмовляють персонажі в українському
перекладі, вже майже розгнівався на шановний телеканал. Але скоро зрозумів,
що так було зроблено навмисно, аби нам тут стало ясно одразу, чого професор
Хіггінс причепився до «бєдной дєвушки». Рішення, безумовно, цікаве, проте
дещо ускладнює сприйняття фільму, бо якщо дивитися на екран: Еліза (пробачте,
Елайза) Дуліттл, Лондон, Ковент-гарден і Собор Святого Павла, а як відвернутися
або заплющити очі: Проня Прокопівна, Поділ, Гончарка і «Шоу довгоносиків».
Якщо ж бути послідовними, то ще деякі їхні реалії можна було б пересадити
на наш грунт. Наприклад, професор миттєво визначав би за фонетичними ознаками
походження співрозмовників не з якихось невідомих нам Селсі, Хокстона та
Ліссенгроу, а, скажімо, з Кам’яного Броду, Піщаного Броду або з рогу Садової
та Грушевського. Та й зачитати текст варто було б доручити Тамарі Яценко
та Вікторові Андрієнку.
Ще одне зіткнення мов і культур відбувалося, коли в них співали, а в
нас синхронно розповідали, про що саме співається. Аби бути об’єктивним,
треба визнати, що арії Елайзи (колишньої Елізи) нам дали послухати майже
повністю, але іншим персонажам пощастило менше, речитативи ж Генрі Хіггінса
взагалі були потрактовані не як музика, а якийсь реп поганий і заглушувалися
нещадно, неначе Бі-Бі-Сі у застійну пору.
Із тим, про що співається, також були проблеми. Наприклад, професор,
виправляючи вимову міс Дуліттл, змушує її без кінця повторювати фразу «The
rain in Spain stays mainly in the plain». Нам перекладають: «Дощі в Афінах
ідуть лише в долинах», що цілком відповідає оригіналу, лише для збереження
рими поставили Афіни замість Іспанії. Може, усе й обійшлося б добре, якби
Елайзі нарешті не вдалося правильно вимовити злощасне речення. Від радості
не лише легковажна дівчина, а й поважний професор разом із солідним полковником
Пікерінгом заходяться танцювати, зображуючи при цьому й тореадора, й бика
і повторюючи: «in Spain, in Spain». «В Афінах, в Афінах», — заперечує голос
за кадром. Можливо, така вперта прихильність до Афін походить від одного
з наступних епізодів, де жорстокий Хіггінс запихає дівчині камінці у рота,
намагаючись зробити з неї Демосфена, але це лише припущення.
Можна було б ще додати зауважень, але тут уже можуть сказати: «Якщо
ти такий розумний, то скажи, як треба було зробити». «Не знаю», — відповів
би я чесно. Бо перекладати взагалі, а в кіно зокрема — важка робота, і
ті, хто її зробив, безумовно, заслуговують на подяку. Тому, крім чергового
повідомлення про те, що «українською мовою фільм озвучено «Студією «1+1»,
хотілося б почути імена й перекладача, і акторів, які читали текст. А час
для цього був, поки на екрані йшли титри з нескінченним переліком тих,
хто брав участь у реставрації фільму. У них там роботу поважають.
