Незрідка бувають ситуації, коли хочеться виявитися невдалим пророком, поганим прогнозистом, нінащо не здатним ясновидцем. Дуже хочеться помилитися. Нехай усе виявиться кращим, ніж ти думав. Але невблаганно наближається 9 грудня в Парижі, де Президент Зеленський може поставити свій підпис під смертним вироком нашій країні. Російські політичні оглядачі вже почали злорадіти й торжествувати, передчуваючи поразку й капітуляцію України.
Тим паче, що в міжнародній політиці Зеленського на перший план активно виходять якісь загадкові персоналії, такі собі «сірі кардинали», котрі беруть на себе величезні повноваження й вирішують долю України, всіх нас, не маючи на це жодних офіційних прав. Особливо дивує роль такого собі пана Єрмака. Народний депутат Олексій Гончаренко описав становище, що склалося, так: «Є офіційний Президент Зеленський і тіньовий президент Коломойський. Є офіційний міністр закордонних справ Пристайко й тіньовий міністр Єрмак».
На деяких телеканалах звучали міркування про те, що зв’язки пана Єрмака прямо виводять на найвище керівництво Російської Федерації, хоча сам Єрмак це заперечує. Зокрема, говорять про його зв’язки з російським близьким до Путіна олігархом Ротенбергом (який перебуває під санкціями США, Європейського Союзу й України).
Багато оглядачів стверджують, що помічники Зеленського монополізували всю зовнішню політику, залишивши МЗС на узбіччі всіх процесів. Наприклад, експосол України в США Валерій Чалий сказав, що дипломати були повністю усунені від організації зустрічі Зеленський—Трамп.
Російський опозиціонер Андрій Піонтковський заявив, що «...Єрмака у жодному разі не можна називати зрадником. Це розвідник високого рівня, який повністю підпорядкував собі Зеленського». Піонтковський порівняв Єрмака з кінематографічним Штірліцом і поставив його вище Штірліца. Розповідають, що Єрмак показував послові США Тейлору (Тейлор підтвердив це в Конгресі під присягою) фото свого брата, який нібито загинув на Донбасі й звинувачував у цьому Порошенка. Журналісти розібралися, на щастя, брат пана Єрмака живий і здоровий. Президента Зеленського оточує надто багато загадкових людей, і це може мати страшні наслідки для України. Віталій Портников дійшов висновку, що «...владу отримали люди без поглядів». Ну, поглядами їх щедро забезпечать інші, зі сторони.
На каналі «Прямий» ексміністр Рева ділився своїми передчуттями напередодні саміту в Парижі. Йому ця зустріч дуже нагадує, ту, що 80 років тому відбулася в Мюнхені. Там теж була четвірка лідерів: Гітлер, Муссоліні, Чемберлен і Даладьє. А представників Чехословаччини навіть не пустили до кімнати, де засідали й вирішували їхню долю. Їм лише в результаті сказали, що вони тепер зобов’язані робити. З одного боку, 9 грудня в столиці Франції виступатиме абсолютний диктатор, який уже 20 років при владі, екс-офіцер 1-го Головного управління КДБ СРСР, у якого в руках ФСБ (потужна структура), ГРУ Генерального штабу, Служба зовнішньої розвідки, МЗС (дипломатична служба з багатовіковими традиціями), аналітичні центри, мозкові трести тощо. А з українського боку — КВК (Клуб веселих і кмітливих) — 95-й квартал з веселими й безвідповідальними авантюристами, які розраховують перемогти на куражі, або, як тепер говорять, — на хайпі.
Легковажні коміки навіть не тямлять, що вони роблять. Якісь сумнівні хлопці, оголошені радниками Президента, розраховують подолати колективного Путіна. Та він їх розірве, як Тузик грілку. Так, правий Рева. Лідери нової влади України поводяться феноменально безвідповідально, зовсім як значна кількість виборців на виборах 2019 року.
Найкращий, найщасливіший варіант для України, якщо зустріч закінчиться нічим. Тоді громадяни зможуть зітхнути й подякувати Всевишньому за те, що все минулося. Але якщо щось підпишуть — це буде вирок Україні як незалежній державі.
Що ж, як справедливо зауважив Роман Безсмертний: «Кожен народ за все платить. І за вибори 2019 року заплатимо, і за переговори в Парижі заплатимо. Треба думати головою, а не холодильником і телевізором. Ми куці на інтелект, нам слід слухати мудрих людей».
А я згадую фразу однієї жінки з Івано-Франківської області: «Наш народ — ледачий на голову». Тому вірить солодким обіцянкам, не замислюючись, що за ними стоїть. Свого часу повірив більшовикам, а не «баригам-буржуїнам» Скоропадському й Петлюрі, й отримав червоний терор і Голодомор. Ну, якщо 73% електорату хочуть знову все це пережити, то так тому й бути? А ще 75% (якщо вірити КМІС) українців прагнуть переговорів Зеленського з Путіним. Хочуть путінської пастки для України? До речі, як переконано заявив на каналі «Еспресо-TV» екс-нардеп Микола Томенко: «90% обіцянок Зеленського — це банальна передвиборна брехня».
На каналі «24» за участю заступника міністра закордонних справ Олени Зеркаль говорили про успіхи зовнішньополітичного відомства в міжнародних судах і про дивну реакцію (цілковита відсутність) найвищого керівництва України на ці успіхи в протистоянні країні-агресорові. Олена Зеркаль запитала: «Яка у нас генеральна лінія?» І висловила співчуття: «Коли її не знаєш, важко працювати». Нині «генеральна лінія» в тому, щоб «дружити з Росією». Зеркаль вважає, що вона не зможе «дружити» з агресором. Для цього на Банковій сидять інші «фахівці». Вона передбачає, що РФ ставитиме питання про її усунення з МЗС України. Отже, тепер, як і раніше, Москва вирішуватиме питання про основні кадрові призначення в Україні? Дожилися. За що ж ми воювали? За що боролися? Пані Зеркаль уже подала заяву про звільнення.
Куди веде Україну «зелена команда»? А деякі оглядачі стверджують, що нині в Україні здійснюється реванш Антимайдану. Окремі політологи, активно лобіюючи «формулу Штайнмайєра», навіть залякують українське суспільство, як, наприклад, такий собі Геннадій Дубов на «Прямому», який заявив: «Якщо ми будемо чотири роки зволікати з виконанням Мінська, то в «ДНР/ЛНР» усі будуть з російськими паспортами й нам доведеться забути про ці території». Хочеться нагадати панові Дубову, що 2014 року майже всі в Криму були з українськими паспортами. І це не завадило Росії вторгнутися й усе зробити по-своєму. Якщо Україна зможе військовим шляхом повернути собі ОРДЛО, то російські паспорти опиняться на смітниках. А якщо не зможе, то яка різниця, які будуть паспорти на контрольованих Росією територіях?
Є такий житель окупованого Донбасу Енріке Менендес, який стверджує, що якщо українці не погодяться на горезвісну формулу, то їм доведеться ще 100 років воювати. Відповім сеньйорові Менендесу: краще 100 років воювати, ніж один раз капітулювати, Ізраїль уже 70 років воює й не збирається здаватися. Правильно робить і дає нам добрий приклад.
На жаль, російська пропаганда в Україні зробила свою справу, розклала значну частину українського суспільства. Хоча із самого початку було зрозуміло, що якщо московські інформаційні війська на нашій території не будуть нейтралізовані, нашу державу остаточно зруйнують. 2019 р. на виборах ці війська зіграли вирішальну роль. Переміг промосковський олігархічний телевізор, який у нас непохитний, ховаючись за збоченим тлумаченням свободи слова. І тепер Москва цій розкладеній публіці пропонує продати Україну за знижки на ціну російського газу.
Є чудові біблейські сюжети про те, чим людям доводилося розплачуватися за продажність.
