Розстріл цінного свідка в центрі Києва біля входу до готелю, що належить російському олігархові, вибухи на складі боєприпасів, розташованому за 70 кілометрів від російського кордону, знову змушують робити неминучі висновки. Події, що сталися, не перші й далеко не останні, свідчать про те, що вони логічно й природно випливають з політики нинішньої влади, її стратегії й тактики. Три роки йде війна, а Україна (такою є принципова позиція її лідерів) залишається прохідним двором з навстіж відкритими кордонами, через які вільно переміщаються громадяни країни-агресора. Хто завгодно може до нас звідти в’їхати й зробити що завгодно.
Не можна, щоб під час війни країна жила так, наче ніякої війни немає. Ось чому й сьогодні російські спецслужби в Україні насолоджуються вседозволеністю. У своїй діяльності вони спираються на потужну проросійську «п’яту колону», з якою влада співпрацює, замість того щоб її знищувати й ізолювати. Україна перебуває в стані невизначеності. Що ще має статися, щоб влада нарешті визначилася — у нас війна чи у нас не війна.
А якщо війна, то Україна має максимально віддалитися від агресора й бути для нього закритою. Але влада нав’язує нам властиве їй самій роздвоєння свідомості, що й породжує загальнонаціональну неготовність до випробувань і викликів. Навряд чи ця влада з її особливостями здатна розробити й здійснити настільки необхідну нині стратегію мінімізації російського впливу в Україні, який в ідеалі слід звести практично до нуля. А поки російські спецслужби почуваються у нас, як десь у них, у Тамбові або Саратові, роблять, що заманеться, вбивають, кого хочуть. Чи ведеться системна робота з ліквідації російської розвідувально-підривної мережі, чим у нас не займалися 22 роки? І не впевнений, що зараз займаються.
ВІРА У СВОЮ НАЦІЮ
На ТРК «Чорноморська» показали сюжет про розгін блокадників ОРДЛО силами вітчизняного спецназу.
Чудово озброєні, у відмінній екіпіровці, відгодовані спецназівці кидали на землю й місили ногами ветеранів війни на сході. Цих би здоровенних мужиків зі спецназу та на передову...
На жаль, саме влада дестабілізує країну і «розгойдує човен». Хіба не про це говорить факт, що 200 місцевих рад в різних регіонах країни підтримали блокаду й засудили репресії проти блокадників? Але є підстави підозрювати, що влада свої шкурницькі бізнес-інтереси ставить невимірно вище за національні інтереси України. У цьому основа наших бід. Адже у воєнний час зовсім інші люди мають стояти біля державного пульта. В одному київському журналі я прочитав цікаву інформацію: 1964 року ЦРУ США підготувало довідку про українських націоналістів в емігрантських колах Західної Європи та Північної Америки. Там про них було сказано так: «У цих людей є релігійна віра у свою націю». Нам сьогодні дуже не завадили б на керівних посадах люди з такою непохитною вірою в Україну замість ненажерливих циніків, підкупних пройдисвітів і патологічних брехунів.
А сюжет про розгін блокадників Андрій Сенченко у студії ТРК «Чорноморська» прокоментував так: «Ця картинка нічого, окрім озлоблення суспільства проти влади, не породжує».
ТОЧКА ЗОРУ ДЕМАГОГА
Багато телеканалів транслювали виступ Президента України на засіданні Ради регіонального розвитку. Порошенко картав проросійські політичні сили. Справедливо. Але хіба не через нього ця публіка, не будучи притягненою до відповідальності за співучасть у злочинах режиму Януковича, спокійно сидить у парламенті? Та хіба лише там... Здається, владі вистачає енергії лише на боротьбу з ветеранами так званої АТО, на протистояння критикам, що виступають з патріотичних позицій. Зате «кремлівські» в Україні можуть публічно змішувати владу з землею (дивіться канал News One), вона на це не реагує. П.О. Порошенко дуже журився з приводу припинення торгівлі з окупантами і їхніми маріонетками в ОРДЛО. Логіка була запропонована така: з ОРДЛО слід торгувати, щоб були гроші на фінансування ЗСУ, щоб воювати проти ОРДЛО. Уся логіка нашої верхівки сьогодні така.
На «Еспресо-TV» обговорювали ініціативу Президента проти подвійного громадянства. Нардеп О.Ляшко виступає за те, щоб обмеження поширювалися лише на начальство, ну а прості люди нехай мають хоч по десять паспортів. Природна точка зору для демагога. Це без критики, у Стародавній Греції, яка нам і подарувала таке слово, демагог — вождь народу, той, хто його веде за собою. А щоб вести демос за собою, йому потрібно постійно лестити, чимось його підкуповувати, корумпувати.
Ляшко якось забув, що масова роздача паспортів Російської Федерації передувала московській агресії в Абхазії та Південній Осетії, у Придністров’ї, у Криму й інших регіонах. Якщо простий люд у прикордонних регіонах України матиме чужі паспорти, то ми отримаємо ще багато «народних республік». Чимало жителів Закарпаття мають угорські паспорти, а сьогодні політики Угорщини вже вимагають створення на українській території угорської автономії. Чого вони вимагатимуть завтра?
СИЛОГІЗМ ІМЕНІ АРІСТОТЕЛЯ
На ICTV у програмі «Свобода слова» обговорювали питання: «Чи призведе блокада ОРДЛО до втрати окупованих територій?». 54% аудиторії відповіли «ні», 46% — «так». У інтернеті — 75% відповіли «ні» і лише 25% — «так». Виступав біля мікрофона особисто прем’єр Володимир Гройсман, переконуючи публіку, що блокада активістів — неправильна, а блокада з боку влади — правильна.
Думка влади все далі відходить від думки українців. У Гройсмана виявилося дуже багато емоцій, гасел і закликів і дуже мало того, що називають залізною логікою. Украй складно виправдовувати те, що об’єктивно слабо піддається виправданню. І навряд чи на місці Гройсмана з цим завданням впорався б найпрекрасніший полеміст. Виявляється, українців чекало райське життя, а тут раптом блокада, яка все зіпсувала. Начальники своїми тезами незрідка самі себе пошивають у дурні. Ось, наприклад, їхнє твердження, що якщо ми визнаємо ОРДЛО окупованою територією, то відмовимося від неї. Одразу виникає елементарна фігура логіки: влада України визнала Крим окупованою територією. Отже, влада України відмовилася від Криму. Це класичний силогізм імені Арістотеля: велика посилка, менша посилка, висновок. Але начальство з гнівом відкине звинувачення у відмові від Криму. Тоді треба припинити говорити дурощі з приводу окупованих ОРДЛО. Керівні оратори постійно вляпуються в такі безглуздості, верзуть казна-що, виставляють самі себе в непрезентабельному вигляді. Ні, вони далеко не дурні, це вони нас, громадян, вважають дурнями, які проковтнуть будь-яку нісенітницю. Тому її й верзуть...
Привернув увагу виступ нардепа Юрія Берези, представника тих комбатів, які увійшли до парламенту й розчинилися там, ні на що не вплинувши. Береза скаржився на Оксану Сироїд, яка закрила засідання ВР, якраз коли з’явилися «потерпілі» від блокадників правоохоронці на трибуні Верховної Ради. Звісно, хвалив владу, особливо її військову діяльність, яку вигідно відтіняв тим, що було раніше. Знову співав улюблену пісню нинішніх начальників: «2014 року у нас не було армії». Дозволю висловити особисту думку: в нас була армія, не було й немає справжньої української влади. А все інше — наслідки.
Але з висновком Берези я абсолютно згоден: звільнити наші території можна лише збройним шляхом, дипломатичний шлях — фікція.
А от Артур Герасимов, представник Президента у ВР, повідав, що на засіданні РНБО, П.О.Порошенко сказав, що Донбас й Крим будуть реінтегровані. Про деокупацію, звісно, ані слова. Отже, знову продавлюватиметься «особливий статус Донбасу», тобто реалізація «троянського» плану Путіна. Такий собі політолог Мар’ян Заблоцький стверджував, що нібито блокада ОРДЛО сприятиме зняттю санкцій з РФ. Чому? Абсолютно загадкова заява. Експерт Охрименко переконував, що нібито блокада означає передачу ОРДЛО Путіну. Чому? Знову загадка...
Ці експерти нічого не можуть обґрунтувати. Їхнім твердженням треба повірити. Але віри їм, як і владі, вже теж немає. Офіційне експертне середовище поступово дискредитується. На «1+1» у програмі «Право на владу» нардеп Антон Геращенко відкритим текстом сказав про очевидний факт: «Багато телеканалів України отримують накази з Кремля. Президент має, нарешті, виявити політичну волю й очистити наш інформаційний простір, наші силові структури від російської агентури». Боюся, що знову не почують...
