Фонд «Ефективне управління» був створений 2007 року для сприяння реформуванню української економіки. Серед проектів, які він реалізовує, зокрема, проведення публічних дебатів. І хоча теми дебатів у більшості своїй безпосередньо пов’язані з економічним порядком денним, сам проект, виходячи за вузькоекономічні рамки, переходить у площину комунікаційну.
Упродовж минулого року наша громадськість висувала свої аргументи «за» і «проти» таких формулювань: «Криза — найкращий час для довгострокових економічних реформ», «Держава повинна припинити підтримку підприємств під час кризи», «Децентралізація підвищить конкурентоспроможність регіонів».
Певна провокаційність запропонованої теми — одна із заповідей проведення публічних дебатів. Вона сповна дала про себе знати в темах, що обговорюються на дебатах цього року, серед яких були й такі: «Українські виші готують неконкурентоспроможних випускників», «Україна не здолає кризу без Росії».
Крім акцентування на важливих темах, проект публічних дебатів працює, перш за все, на розвиток культури публічного діалогу, яка в Україні неабияк підточена, не в останню чергу — «завдяки» суспільно-політичним ток-шоу. Адже, як зазначає директор фонду «Ефективне управління» Наталія Ізосімова, «нова якість дискусії провокує нову якість мислення». І не лише серед безпосередніх учасників дискусії. Завдяки співпраці зі ЗМІ «вірус» нової якості може поширитися на все суспільство. Власне, це й було первинним планом фонду: вивести дебати на рівень широкого слухача-глядача. Але, на жаль, українське медіа-середовище виявилося до цього не готовим (хоча воно й стверджує, що це суспільство не хоче чути розумних думок).
Проте на медіа-рівень фонд усе ж вийшов. І він виявився значно ширшим і серйознішим. Як уже повідомляв «День», наступні дебати, що відбудуться 15 червня, транслюватимуться найбільшою міжнародною телекомпанією ВВС World News у 225 країнах світу для 76-мільйонної аудиторії.
Про культуру публічних дебатів як шляху до зміни тону та наповнення громадського діалогу — розмова «Дня» з директором фонду «Ефективне управління» Наталією ІЗОСІМОВОЮ.
— Один із проектів Фонду «Ефективне управління» — це публічні дебати на теми розвитку економіки та бізнесу в Україні. Дискусія — важливе явище в будь-якому сучасному суспільстві. Якість і тон, що задаються в загальнонаціональній українській дискусії (не в останню чергу за допомогою впливу ЗМІ), залишають бажати кращого. Як, на вашу думку, можна вплинути на цей тон? Адже багато в чому саме від уміння знаходити спільну мову і цивілізовано нею користуватися залежить розвиток суспільства.
— У сучасному світі практично всі політичні, державні та бізнес-рішення ухвалюються колегіально. Авторитарний стиль управління, що знайомий нам із радянських часів, залишився в минулому. Дискусія — один з вагомих демократичних принципів. Дуже важливо забезпечити рух згори донизу, що означає чітке формулювання позиції керівництва країни та послідовність його дій. Але й зворотний процес — знизу догори, від суспільства до керівництва — теж дуже важливий. Синхронізація цих двох векторів, як на мене, є одним із ключових завдань. Якщо ми хочемо, аби суспільство брало участь в ухваленні державних рішень, то ми маємо забезпечити широке обговорення. Рівень, характер та глибина цієї дискусії дуже важливі, адже від того, як обговорюється питання, залежить якість рішення, що ухвалюється згодом.
Будь-яка дискусія, на мою думку, вирішує три завдання.
По-перше, вона «витягує» на поверхню аргументи.
По-друге, дискусія сприяє пошуку компромісу або принаймні порозуміння між опонентами.
І по-третє, вона дає можливість аудиторії (адже не в усіх є можливість узяти участь у дискусії, є ті, хто за нею спостерігає, що, по суті, теж є формою дискусії) сформувати власну позицію.
Аби ці три завдання вирішувалися ефективно, дискусійний процес має бути збудований правильно. Фонд саме й намагається це зробити — правильно збудувати процес.
Зрозуміло, за один день такі речі не робляться. Адже танкер, що пливе в певному напрямі, неможливо вмить повернути на 180 градусів. Такий поворот вимагає дуже багато часу, зусиль, терпіння.
— Вочевидь, у синхронізації процесів згори донизу і знизу догори важлива роль належить ЗМІ...
— ЗМІ в тому числі.
— Але чи усвідомили українські ЗМІ цю свою місію? Це можна зрозуміти, простеживши пропонований рівень дискусії, зокрема в ток-шоу... Чи реально, на вашу думку, перезавантажити «інформаційний» простір так, щоб в ефірі звучала така дискусія і на такому рівні, що найбільш потрібен суспільству для розвитку, а не лише політичним вітрам для набору передвиборних балів?
— Я не фахівець щодо ЗМІ, я їхній читач і глядач. Можу лише висловити свою точку зору. Якщо ЗМІ професійні, відповідальні, якщо журналісти якісно підготовлені й дотримуються високого етичного та професійного кодексу (за умови, що працюють вони не в умовах авторитарного режиму), то на такі ЗМІ зважатимуть політики, а суспільство їм довірятиме. Винити в усьому лише чинники поза пресою — не дуже справедливо. Професіоналізм і кодекс честі журналіста має бути основою основ.
— Повертаємося до теми про дебати. Фонд співпрацює з компанією Intelligence Squared, що займається організацією публічних дебатів у Великій Британії, Австралії та США. Ви базувалися саме на їхньому досвіді? Як ви його адаптували до українських реалій?
— Досвід Intelligence Squared, на нашу думку, дуже цінний для України. Він ѓрунтується на глибокій і багатолітній демократичній традиції. Ми всі розуміємо, що ступінь залучення українського суспільства в публічні дебати дуже високий. Але при цьому культура ведення публічних дебатів практично відсутня. Цінність досвіду Intelligence Squared полягає в тому, що з його допомогою інтерес до дискусії можна структурувати і додати йому нової якості.
Технологія ведення публічних дебатів британського зразка базується на чотирьох головних чинниках.
По-перше, це грамотно і дещо провокаційно сформульована тема, яка допускає полярні погляди.
По-друге, хороші спікери. Дебати — це не наукова конференція. Кожен спікер за короткий проміжок часу, п’ять-сім хвилин, має викласти всю сукупність своїх аргументів, із цікавими прикладами, відповідною риторикою, високим рівнем енергетики.
Третій важливий чинник — це аудиторія. Дебати передбачають інтерактив із «живою» залою. Аудиторію ми формуємо дуже ретельно. Вона має бути розумною, зацікавленою в темі дебатів, динамічною та сучасною. У нас у залі завжди багато студентів. Адже ми намагаємося сформувати нову культуру ведення дискусії в суспільстві, тому починаємо саме з молодих людей. Вони повинні бачити альтернативний спосіб ведення діалогу. Адже нова якість дискусії виховує нову якість мислення.
І нарешті, четвертий елемент — це хороший модератор, в обов’язки якого входить «підтримка температури» в залі, збереження рівноваги між сторонами, забезпечення «живої» дискусії.
— Звертаючись до використаного вами образу танкера, безумовно, говорити про ефективність таких проектів, як публічні дебати, складно, але все-таки як ви визначаєте ефект або резонансність від їхнього проведення?
— Ми бачимо повністю заповнені зали. Про нас активно пишуть ЗМІ, при тому що дебати — це не інформаційний привід для медіа в класичному розумінні. Великий інтерес до нас виявляє політикум. І зрештою, рівень самих дебатів. Щоразу він стає вищим і кращим. Симптоматично, що політики, які приходять до нас, висловлюються абсолютно незвичним для себе чином. Вони розуміють, що це не той майданчик, який передбачає агітацію, сварку або викриття. Коли вони потрапляють до середовища конструктивної дискусії, вони вмить перелаштовуються на відповідний лад.
Коли у Великій Британії проводяться публічні дебати на яку-небудь важливу державну тему, то весь Кабінет Міністрів сидить у залі. Бо для них це можливість почути всю сукупність аргументів, зрозуміти, що про це думає суспільство, вплинути на формування його думки.
На наші дебати приходять політики, представники профільних міністерств, регіонів. Але потрібно розуміти, що одна лише присутність тих, хто ухвалює рішення, не гарантує моментальної зміни політичного курсу.
— Таку б дискусію — і на наше телебачення! Власне, ВВС World News впроваджує таку практику. Більш того, саме цей канал з багатомільйонною аудиторією 15 червня транслюватиме дебати на тему «Капіталізм не виправдав сподівань на пострадянському просторі», які організовує Фонд у Києві. Як вам вдалося отримати таку глобальну медіа-підтримку?
— Це лише частково заслуга Фонду, здебільшого ж це заслуга того українського суспільства, яке бере участь у наших дебатах. Бі-Бі-Сі оцінили якість спікерів, якість аудиторії, яка активно бере участь у процесі дискусії, і ми стали для них цікавими. Представники медіа-корпорації поцікавилися в нас, чи зможемо ми зібрати таку ж аудиторію, але англомовну. Ми відповіли ствердно.
— Тема дебатів дійсно сформульована дещо провокаційно. Її було затверджено вже після домовленості з Бі-Бі-Сі про ефір?
— Я сказав би — одночасно. Коли виникла пропозиція створити спільний проект, звичайно ж, відразу постало питання про тему. Адже йдеться про глобальне телемовлення. Тема має зацікавити 76 мільйонів людей у 220 країнах. Вона має бути не вузькою, але, зважаючи на те, що дебати проводяться в Україні, повинна стосуватися нашої країни і бути на вістрі сучасних світових проблем.
— Чи не визріває у вас співпраця з українськими каналами, адже для нашого суспільства такі дискусії важливі?
— Трансляція дебатів для українських каналів означає певний рейтинговий ризик. Хоча, безумовно, ми прагнемо вивести наші публічні дебати в телевізійний формат. Більш того, це й був наш початковий план. Але ми навіть не сподівалися, що почнемо з Бі-Бі-Сі... Ми рухатимемося поступово. Спочатку необхідно зрозуміти, хто наша аудиторія, сформувати її, зацікавити, а потім уже виводити продукт на масовий рівень. Спершу — на альтернативні носії та нішові канали.
— Поки наше телебачення дозріє до такого продукту, дуже важливо підтримувати живе середовище не лише в столиці, а й у регіонах. Чи не плануєте ви проводити публічні дебати в інших українських містах?
— Плани є. Але проект ще відносно новий, йому трохи більше року, і пов’язаний він з великими ресурсами. Коли ми відчуємо, що справді набрали силу, тоді вирушимо в регіони.
До речі, двічі-тричі на рік ми проводимо масштабні конференції на міжнародному рівні в партнерстві з авторитетними міжнародними виданнями: з газетою «Ведомости» в Москві, з The Hill у Вашингтоні, з Financial Times у Нью-Йорку. А в листопаді плануємо конференцію в Лондоні в партнерстві з The Economist. Всюди прагнемо використовувати формат дебатів.
— На сайті компанії Intelligence Squared можна побачити, що теми запропонованих публічних дебатів абсолютно різні, починаючи від зовнішньої політики Обами і завершуючи футболом. Чи є в Україні можливість і необхідність влаштовувати дебати з якихось, скажімо, не найсерйозніших питань?
— Чим більше тем обговорюється на якісному рівні, тим краще. Але тут є один суттєвий момент. Британська компанія Intelligence Squared — це бізнес. На дебати, які вона організовує, продають квитки. І коштують вони досить дорого. А люди, які купують ці квитки, витрачають гроші не на рок-концерт чи футбольний матч, а на те, аби прийти і послухати розумні розмови. Тому до свого тематичного переліку Intelligence Squared включає все що завгодно.
Стосовно ж Фонду, то ми фокусуємося на певній місії — сприяти економічному зростанню України шляхом просування економічної реформи. Тому вибираємо лише ті теми, які так чи інакше пов’язані з цією сферою.
— Якщо говорити про діяльність вашого Фонду глобально, то її можна позначити як сприяння модернізації. Якою у вашому уявленні має бути українська модернізація?
— Є таке поняття: failed states. Дуже багато країн, які мали хороші шанси для розвитку, стали failed states. Бо не використали своє «вікно можливостей». Якщо Україна не буде правильно та осмислено розвиватися, то такий ризик існує і для неї. Модернізацію можна розуміти по-різному. Наприклад, як великі інвестиції в нове устаткування, сучасні технології. Така модернізація вимагає значного ресурсу і правильної державної політики. Можна будувати «силіконову долину», повністю перебудовувати виробництво, розробляти нанотехнології. Але що вибрати? Де пріоритет? Як на мене, в цьому — головне питання. А відповідь на нього полягає в тому, яка наша головна конкурентна перевага щодо інших країн. Якщо дати відповідь на це запитання, то виробляти грамотну політику з модернізації країни буде набагато легше.
— Це, вочевидь, і називається ефективним управлінням. Чому ж Україні з цим не таланить?
— Складне запитання. Воно сягає глибоко корінням і в історію, і в культуру, в тому числі політичну. Але я скажу про верхівку айсберга, а саме про здатність до співпраці різних політичних сил. Мені здається, що це — ключова річ. Фонд має Міжнародну консультативну раду, що складається з політиків світового рівня, які мають великий і серйозний досвід. Так-от, вони кажуть про те, що, за винятком передвиборних умов, політики з різних таборів здатні сісти за один стіл і створювати спільні рішення на благо суспільства. Вони забувають про рейтинги і спілкуються один з одним здебільшого мовою конструктиву. Я вважаю, що вміння політиків виробляти правильні для країни рішення, а не заважати один одному, було б серйозним проривом і для української економіки, і для країни загалом.
— Як ви вже говорили, місія Фонду — сприяти економічному зростанню країни. Два роки тому Фонд розробив Концепцію економічного розвитку України. Крім того, за активної участі вашого Фонду було розроблено і днями представлено програму економічних реформ. Наскільки вона «життєздатна»?
— Фонд вдячний Комітету з економічних реформ, який запросив нас до участі в цій роботі, адже це саме та галузь, де ми можемо бути корисними. Запросили нас, імовірно, тому, що ми знаємо, як залучити кращу світову практику і застосувати її до українських реалій шляхом обговорення в робочих групах.
Той підхід, який був використаний Комітетом з економічних реформ, дає всі підстави мати впевненість у тому, що прорив реальний. Адже програму розробляли в робочих групах представники влади, різні бізнес-співтовариства, експерти — як вітчизняні, так і зарубіжні. Саме ці люди повинні її впроваджувати. І саме тому її відрізняють реалістичність та узгодженість. Це дуже мудрий підхід.
