Новий проект «1+1», ініційований керівництвом каналу, має незвичний для розважального телебачення сповідальний, особовий характер. «Доля» — таку назву носить цикл із поки що шести передач, які вестиме Наталя Кондратюк, понад п’ять років відома російській та українській телеаудиторії як кореспондент ГРТ. Тому цілком логічне перше запитання до Наталі — чи залишиться вона як представник ГРТ в Україні?
— Я не йду з ГРТ. Як займалася політикою, так і займатимуся. «Доля» — невеликий проект для душі. Інша справа, що для мене нетипово робити такі сюжети у великому форматі. Однак принципової новинки немає: ми такі короткі сюжети вже робили для ГРТ, теж про якісь людські долі, набагато рідше, звісно, й тільки якщо це було щось надзвичайне, на кшталт спецрепортажу. У програмі «Доля» просто розширяється формат, трохи змінюється підхід.
Ми беремо не політиків, не бізнесменів, не олігархів, а маловідомих чи забутих людей, які змогли чи не змогли щось подолати у своєму житті, у котрих доля незвичайна, кожен із котрих поставав якогось моменту перед серйозним, крайнім вибором. Таких людей дуже багато.
— Які емоції ви хочете викликати у глядача?
— Усі можливі — від сліз до радості. Я хочу, щоб глядач разом із героєм і плакав, і сміявся, і зневірявся, і сподівався. Програма повинна бути глибоко емоційною і дуже особовою. Тому що інакше її немає чого робити. Потрібно проживати за короткий період часу разом із цією людиною її долю.
— Чи є у такому випадку межа відвертості перед камерою?
— Є межа, яку не можна переступати. Треба мати почуття такту, особливо в кадрі, коли працюєш із людиною. Це почуття має бути особливо загостреним. Вседозволеності журналістської ні в чому не повинно бути. Потрібно завжди собі уявляти, як би ти почувався на місці цієї людини — якби тебе намагалися спровокувати, щоб отримати якийсь результат. А глибину емоційних переживань видно все-таки на обличчі, тут ще й операторська робота дуже багато означає. Оператор у нас абсолютно надзвичайний. Тобто глибину внутрішнього світу героя ми показуємо на екрані, і він частково розповідає про неї сам. Моя справа — лише допомогти, щоб це все побачили.
— Шість програм — це небагато. Хотіли б ви продовжити роботу?
— Наша команда зараз у періоді становлення. Я не люблю сильно забігати вперед. Зробимо, подивимося, а потім уже зрозуміємо, як нам бути далі.
