Днями у київському Будинку кінематографістів відбулася прем’єра фільму режисера Ольги Леонтенко «Шлях монаха», другого із дилогії «Печерська обитель». Цей фільм було створено студією Києво-Печерської лаври (УПЦ). Як відзначив на прес-конференції, що відбулася перед прем’єрою, один із авторів сценарію ієромонах Лонгін (Чернуха), якщо перший фільм дилогії — «Життя монастиря» — було, в основному, присвячено зовнішньому життю монастиря і розповідав він про те, що зафіксовано в історії, про що можуть розповісти екскурсоводи, то тема другого набагато глибша — життя насельників монастиря, їхнє внутрішнє становлення.
Як справедливо зазначила Ольга Леонтенко, в нашому суспільстві в багатьох — надто слабке уявлення про життя монастиря; для світських людей монастир — просто паралельний світ, а його насельники — мало не «інопланетяни». За словами режисера, «часто існує думка, що у монастир приходять люди, які не змогли себе реалізувати в нашому світі, але це зовсім не так». Справді, один із героїв фільму до того як прийти у монастир, займався автоспортом, інший залишив у минулому закордонні відрядження, інститут іноземних мов і вельми успішний бізнес. Як відзначив у фільмі ієромонах Нестор, «якщо людина шукатиме у монастирі притулок від проблем, вона може знайти ще більше проблем, саме духовних, тут від себе нікуди не втечеш». Фільм дозволяє зрозуміти, що чернецтво — це справді покликання, шлях, призначений Богом, і розповідає про те, якими різними шляхами люди можуть приходити до усвідомлення цього покликання.
На окрему згадку заслуговує текст до фільму, який озвучив народний артист України Лесь Сердюк. За його власним визнанням, він з радістю взяв участь у роботі над фільмом, частково і тому, що Ольга Леонтенко — його колишня студентка. Ще одним, надто серйозним завданням у роботі над фільмом був, за словами ієромонаха Лонгіна, музичний супровід. Якщо у першому фільмі дилогії для створення необхідної атмосфери було використано фрагменти класичних творів і записи духовних співів, то при створенні другого фільму вчинили дещо по-іншому. Тут також використовується класика, але, крім того, і лаврські духовні співи, які виконав на фортепіано диякон Димитрій Болгарський. Тут, відзначив ієромонах Лонгін, виконавцю довелося чимало попрацювати, оскільки духовні співи награти так, щоб вони не втратили свою форму й силу, досить складно.
На запитання кореспондента «Дня», чи не пропонувався фільм для показу українським телекомпаніям, Ольга Леонтенко відповіла, що оскільки студія Києво-Печерської лаври більше зосереджена на виробництві фільмів, права показу на ТБ передано студії «Телекон», яка і має намір зайнятися просуванням фільму на телеканали. Насамперед, йдеться про регіональні телекомпанії; можливо, фільмом зацікавляться й російські телеканали.
Прем’єра пройшла з аншлагом: глядачам навіть не вистачило місць. Серед присутніх на прем’єрі була і народна артистка Росії Катерина ВАСИЛЬЄВА, яка приїхала до Києва на зйомки. Кореспондент «Дня» попросив її поділитися своїми враженнями від фільму «Шлях монаха»:
— Я бачила досить багато картин схожої тематики (мій брат Антон Сергійович Васильєв знімав православні документальні фільми; крім того, я брала участь у роботі Міжнародного кінофорума «Золотий витязь»). Але картина «Шлях монаха» мене зворушила до глибини душі тим, що вона дуже проста, у ній жодного повчання. Режисер згадувала, що до створення фільму йшли шість років, — можливо, саме для того, щоб прийти до цієї простоти. Ця абсолютно нехитра розповідь про якісь прості, здавалося б, речі, дуже простою мовою, з великим довір’ям до тих людей, які це дивитимуться і слухатимуть, звичайно, дивовижна. І, слухаючи ченців, ніби з дітьми спілкуєшся, тому й віра абсолютна в їхні такі прості історії. І люди — просто незвичайні, світлі, радісні. Я знаю, що істинно віруючі люди — завжди дуже радісні, у них променисті очі, й кожен лик залишився у пам’яті. І весь образотворчий ряд — також без надмірностей. Дуже проста, здавалося б, кіномова, і у той же час усе так гідно, душевно, іноді навіть з гумором. При цьому — жодного глибокодумного богословського міркування, яке було б незрозуміле для широкої аудиторії. Справді, багато хто ставить запитання, хто такі ченці, навіщо люди йдуть у монастир, що вони там роблять. І цей фільм дає відповіді на ці запитання, і тому, мені здається, дуже потрібен і корисний. Я просто щаслива, що його побачила.
