У добу стрімкого розвитку інформаційних технологій і тотального проникнення в побут різноманітних гаджетів перед видавцями преси постає питання: як подавати свій продукт в Інтернеті? Що вибрати: максимально широку аудиторію завдяки безкоштовному розміщенню газетних статей он-лайн чи автономний сайт із платою за той контент, який переміщується із газети на онлайн-платформу? Кожен ЗМІ обирає свою стратегію. У цьому матеріалі ми розповімо про те, які з найбільш рейтингових іноземних видань можна прочитати безкоштовно в онлайн-версії, а за доступ до яких доводиться платити.
Американська аналітична компанія сomScore, яка спеціалізується на дослідженні інтернет-медіа, 2012 року визначила рейтинг найпопулярніших електронних версій видань у світі.
На першій сходинці — британське видання Mail Online — інтернет-версія відомої британської щоденної газети-таблоїда The Daily Mail. За жовтень минулого року сайт відвідало понад 50 мільйонів користувачів. Така популярність, схоже, обумовлена тим, що електронний ресурс містить багато інформації про США — як новин, так і розважальних матеріалів, а отже — приваблює читача з-за океану. Ще одна особливість сайта — велика кількість колумністів. Цікаво, що хоч це видання — таблоїд, його сайт містить такі розділи, як «Книги», «Наука», «Здоров’я». Як зазначають видавці, на сайті публікується майже увесь контент друкованого видання і значний обсяг ексклюзивно створеного для сайта. Проте відслідкувати увесь поточний номер шпальту за шпальтою безкоштовно не вийде — потрібно передплатити електронну версію за дев’ять фунтів на місяць, включно з The Mail on Sunday.
Друге місце посіла онлайн-версія газети The New-York Times, яку щомісяця відвідують майже 49 мільйонів інтернет-користувачів. Це друковане видання в усьому світі вважають прикладом якісної преси, високого стилю, незаангажованості й аналітики. Саме серед журналістів цього видання було найбільше лауреатів Пулітцерівської премії — 112. Електронна версія видання — одна зі «старожилів» — існує з 1996 року. Цікаво, що сайт містить дві редакції: американську та китайську, тому для китайськомовного населення з усього світу цей сайт, вочевидь, випереджає Mail Online. Контент китайської версії створюється журналістами з Шанхая, Пекіна і Гонконга, але сервер версії розташований не в Китаї. Як зазначає редакція, це зроблено спеціально, щоб уникнути цензури. Минулого року представники видання заявили, що незабаром запустять сайт новин португальською мовою. Матеріали газети The New-York Times можна читати безкоштовно.
Наступні дві позиції рейтингу від comScore також займають британський та американський ЗМІ відповідно. The Guardian — якісне, змістовне видання у вільному доступі он-лайн. За ним — велика група газет, об’єднана під назвою The Tribune Group, до якої належать сайти The Chicago Tribune, Los Angeles Times, The Sun, кілька іспаномовних видань, які також є у вільному доступі он-лайн.
Тільки на п’ятому місці — онлайн-видання не з Британії та США — People’s Daily Online — версія відомої китайської газети, яка онлайн представлена аж сімома мовами (китайською, англійською, арабською, іспанською, російською, французькою та японською). Різномовні сторінки наповнюються не з однаковою регулярністю, начастіше оновлюється китайська та англійська версії сайта.
Наступна в рейтингу — Telegraph Media Group (Британія). Матеріали з відомої якісної та популярної британської газети The Daily Telegraph також можна вільно читати он-лайн.
На сьомому місці — знову китайське ЗМІ — Xinhua News Agency, контент у якому подається двома мовами — англійською та китайською.
Останні три позиції в рейтингу ТОП-10 найпопулярніших онлайн-газет світу посідають відома за вотергейтською справою американська газета The Washington post та великі світові медіа-корпорації The Hearst Newspapers та Advance Digital (США).
Цей рейтинг, безперечно, спонукає до певних висновків. США та Британія традиційно борються за свого читача в Інтернеті. І хоча лідер рейтингу — Британія, а найпопулярніше видання — Mail Online, американська аналітична газета The New-York Times відстає лише на крок, а в певні місяці може й випереджати свого британського конкурента. Загалом рейтинг показує, що найбільшу аудиторію мають онлайн-платформи якісних ЗМІ, які подають не лише новини, а й аналітичні журналістські матеріали.
Оперативно і безкоштовно український читач може стежити за публікаціями в, окрім уже названих, ще таких англомовних виданнях, як The Economist (Британія) та The New-Yorker (США). У час, коли доступ до не менш відомої газети The Times коштує як мінімум зо два фунти стерлінгів на тиждень.
Варто також окреслити ситуацію з виданнями, які виходять не англійською мовою та які зацікавлений читач також міг би читати безкоштовно.
Іспанська газета El Mundo надає для вільного читання випуски за попередні дні, а свіжий номер — тільки увечері. Так само, як і El Pais. Популярний німецький журнал Der Spiegel пропонує купувати останні номери за чотири євро, але увесь архів, починаючи з 1947 року (крім останніх 12 місяців), — у вільному доступі. Так само безоплатно можна читати фактично увесь контент свіжих випусків видання Kultur Spiegel.
Знаючи французьку, можна читати сайти таких відомих газет, як Le Figaro, Le Monde та La Croix. Щоправда, Le Monde розміщує на своєму сайті здебільшого новинні матеріли, а електронну версію газети можна передплатити в середньому за 15 євро на місяць. Le Figaro пішла шляхом компромісу: багато новин та відео безкоштовно можна прочитати на сайті, там само, як і деякі статті з газети, проте не всі: повна PDF-версія свіжої газети обійдеться вам у 0,89 євро, місячна передплата — у 12 євро. Така сама політика у ще однієї щоденної газети Франції — La Croix.
Позицію La Croix прокоментував для «Дня» журналіст-міжнародник цього видання Ален ГІЙМОЛЬ: «І справді, щоб прочитати наші матеріали, потрібно заплатити за певну статтю або передплатити увесь випуск. Ми віримо в те, що інформація має ціну. Здійснена журналістом видання робота цінніша, аніж просто новини, які можна прочитати будь-де. Читачі, що отримують газету, платять за неї та погоджуються з цим. Ми не можемо запропонувати он-лайн все, що виходить у друкованій версії. Я поділяю таку думку, адже написання репортажів, проведення інформаційних запитів дорого коштують, якщо журналіст хоче працювати на совість. Це правда, що читачів, які згодні платити за газети, дедалі меншає. Однак нам потрібно знайти аудиторію, яка потребує нашої продукції. Це єдина можливість існування журналістики в майбутньому — в іншому разі ми просто втратимо свої професіональні навички».
