Командувати парадом на новинах став пан рейтинг. В. Піховшек (керівник інформаційного мовлення «1+1») якось обмовився, що більше п’яти трупів для нього вже є новиною. Справді, кримінал, надзвичайні ситуації та насильство підвищують видовищність. З’ясувалося, що люди, як зачаровані, дивляться на вогонь, і кадри пожеж будь-якого масштабу тепер прикрашають ефір майже усіх новин. На початку 80-х, коли конкуренція у цій галузі загострилася, там почали наймати консультантів з рейтингу. Їм платили не за покращення рівня журналістики, а за способи привернення уваги глядачів. Саме рейтинг-консультанти помітили, що люди люблять доброзичливих і навіть трохи фамільярних ведучих. Що ж, розкутість у пошані й на українських каналах. Середні плани змінено на великі. Освітлення почали налаштовувати на кожного ведучого окремо, студійні стільці підняли вище та присунули їх разом зі столами ближче до об’єктивів камер, щоб людина у кадрі виглядала крупніше, ближче та переконливіше. Нещодавній керівник НТКУ В. Долганов, якого ще не встигли забути вдячні глядачі УТ-1, ставив собі у заслугу ноу-хау більш великого плану на українському телебаченні. Насправді він, швидше за все, відтворив, можливо, підсвідомо, картинку зарубіжних новин.
Видовищність — ворог «говорячих голів» та офіційних заходів. Але іноді поступатися видовищністю вимушені навіть лідери національного ефіру. Докладно і нікуди не поспішаючи у недільних «Подробицях» «Інтера» прем’єр-міністр у властивій йому монументальній манері переказував програму уряду. Поява в кадрі другої особи в країні — завжди важлива новина. Але де знайти таких глядачів, які будуть терпляче вислуховувати всі аргументи на користь структурної перебудови економіки? У цьому випадку «плюси» «викрутилися» більш витончено. Взявши інтерв’ю у А. Кінаха, у ТСН розбили його на частини та дали два розгорнених репортажі. І глядачі не перемкнули кнопку, і аргументи прем’єра було почуто. Оскільки від голосування у ВР за програму уряду залежить його доля на найближчий рік, це завдання на кмітливість протягом найближчого тижня вирішуватимуть і надалі.
Цікаво, що американське телебачення (не плутати з BBC та CNN) може просто проігнорувати найважливіші політичні події, якщо не зможе знайти до них шокуючий або дотепний коментар. Наші «підневільні селяни» не можуть дозволити собі подібного самоуправства і відстежують найменше ворушіння у ВР. Але епатажні або емоційні висловлювання ціняться і тут. Теленовини «зростили» цілий прошарок нардепів, які завжди мають напоготові актуальний афоризм. За це ньюсмейкерам платять «дзвінкою монетою» великих планів у прайм-тайм.
Знову мимоволі напрошується порівняння «Інтера» та «плюсів» при описі прелюдії «спікеріади». Добросовісний, але трохи монотонний виклад процесу Мариною Сорокою програє «психологічним етюдам» ТСН та «Епіцентру» .
Варто відзначити й останнє вдале придбання «1+1» — Андрія Тичину . Ефір ТСН став більш енергійним та емоційним. Відчувається, що у ведучого опівночі — розпал робочого дня, і він повен ентузіазму. Додайте вміння знайти баланс між жвавістю викладу та офіційним жанром новин. Дивно, але на СТБ, де А. Тичина працював раніше, він виглядав більш скромним та скутим.
А ось нічні політичні штудії на ТК «Ера» , очевидно, розраховані на те, що жменька сонних глядачів не помітить огріхів. У двох різних за тематикою коментарях використовуються ті ж самі (!?) експерти в ідентичних інтер’єрах. А довідкову інформацію — втомливий перелік цифр і дат — зачитувала з телесуфлера дівчина з нудьгуючим виразом обличчя. Дискусія з дійсно актуально вибраної теми — про метушіння України між Європейським та Євразійським союзами — підтримувалася тільки одним із запрошених учасників — С. Телешуном. Настільки дотепну, наскільки невтішну характеристику подій дав В. Корчинський, який промайнув у сюжеті: «Коли Україна нарешті доповзе до НАТО, там стоятиме російський солдат». Виняткова переговорна активність (Рейк’явік, Брюссель, Сочі та Львів) і поворот на 180 градусів у міжнародних позиціях країни минулого тижня агукнулися тільки декількома обережними репортажами. Але це, швидше, біда, а не провина телевізійників, і не має відношення до телетехнологій.
І останній урок американців, який найкраще засвоїв ICTV. Офіціоз у «Докладно з Дмитром Кисельовим» потіснили «людські історії», медичні та споживчі новини. Такі незвичайні пропорції новинного коктейлю відразу привернули увагу аудиторії. Сюжет про одного з багатьох, але чимось видатного українця йде в ефірі відразу після головної події дня. Справді, для глядача сільський міліціонер із можливостями шерифа чи 70-літня учасниця альтернативної олімпіади цікавіші трохи набридлих «політінформаторів». Такий свіжий хід на вітчизняному телебаченні став унікальним і примусив колег кусати лікті. Нині це стало телемодою і певним чином вплинуло (і ще вплине) на випуски новин усіх телеканалів.
Еволюцію, пройдену телебаченням США за 20 років, ми повторили у стислі терміни і, можна сказати, навчилися на чужих помилках. Більшість теленовин не розгубили інформативності, але додали у видовищності.
Відвернулася від політичної тематики на місцеві проблеми і тільки виграла від цього передача «Я так думаю» («1+1»). Вона стала неординарною архітектурною спорудою на генплані минулого тижня. Ті, хто дивився, ділилися враженнями. Ті, хто пропустив, жалкували, що у цієї передачі не передбачено вранішнього повтору. Цього разу в шоу А. Безулик зійшлися прихильники і противники нинішнього стилю забудови Києва. Команду нападу очолила професор архітектури Л. Скорик. Сипалися обвинувачення у катакомбній свідомості (камінь у бік підземних поверхів), професійній імпотенції. Незадоволені висловів не вибирали. Письменник-белетрист А. Курков, який примкнув до консерваторів, пропонував запозичити лозунг у першої столиці: «Люби Харків або забирайся геть!» Головний архітектор Києва С. Бабушкін реагував, як і належить господареві ситуації, спокійно. Говоріть,говоріть...З нами мер. А виходить, будували це, і будувати будемо... Він відгарячкував раніше, коли шукав прихильників. Тоді на місцевому телеканалі настирливо демонструвалися види сучасного Берліна, архітектура якого і відтворюється на Хрещатику. Висновки дискусії невтішні для опозиції. Вплив громадськості на стиль енергійної забудови мінімальний. Близько року тому, коли майдан Незалежності тільки готувався до змін, газета «День» проводила на цю тему «круглий стіл». Ще тоді висловили всі аргументи і побоювання, гірші з яких — здійснилися. Але журналістське співтовариство не підтримало нашої ініціативи. Можливо, телевізійне обговорення, що викликало такий резонанс у країні, змінить ситуацію. Адже аргументи, що прозвучали в студії, більш ніж переконливі.
Сумно, що не існує механізмів впливу городян на те, що відбувається з архітектурою рідного міста. Проте, можливо, знайдуться небайдужі до долі столиці державні діячі, які перероблять механізм прийняття рішень. І право голосу будуть мати не тільки близькі до влади, але і просто професійні архітектори.
