Сучасна людина черпає інформацію звідусіль — із газет, із розмов на вулиці й у транспорті, з кулуарних пліток, із новин по радіо та телебаченню. У людей із порушенням слуху набагато менше джерел інформації. А віднедавна їх взагалі — недопустимий мінімум: спершу суспільство глухих насилу вибило можливість сурдоперекладу на каналі «УТ-1», але цей проект виявився недовговічним. Після того, як в ефір перестали виходити новини «мовою жестів», вікно у світ для багатьох наших співвітчизників закрилося. Вони потрапили буквально в інформаційну ізоляцію. Українське товариство глухих було завалене факсами від тих, хто не чує: «Зробіть що-небудь! Нас відрізали від світу!». На каналі «1+1» вирішили зробити. Тепер ранковий і денний випуски ТСН супроводитимуться сурдоперекладом Наталі Дмитрук — людини, яка не побоялася пояснити тисячам глухих, що результати виборів сфальсифіковано, за що Наталя отримала премію свободи друку ім. Джона Обьюшона, особисте схвалення Президента України і... безстрокову відпустку від УТ-1.
Незважаючи на всі наші прагнення до Європи, у ставленні до своїх співгромадян ми ще варвари — в інших країнах існують цілі канали, що транслюють програми для глухих, а в нас більше звертають увагу на те, що жестикулююча людина в кутку кадру «псує картинку». У Фінляндії нараховується всього близько семи тисяч глухих, однак ази мови жестів там знають усі працівники муніципальних служб, вона практично введена в ранг державної. У нас зареєстровано 60 тисяч українців із порушенням слуху, а ще десятки тисяч не внесено до реєстру… Звичайно, зараз усі вміють читати, писати, але справа в тому, що образне мислення глухих суттєво відрізняється від нашого логічного мислення. Слова можуть бути зрозумілими, а ось їхнє значення — ні. Для цього і потрібен сурдопереклад: щоб дати образне уявлення, адаптувати нашу мову в зрозумілу глухим форму. «Ви знаєте, я нещодавно була в Америці, — розказує Наталія Дмитрук, — і була приголомшена. У Вашингтоні є Галадетський університет, його названо на честь педагога Галадета, який заснував його сто років тому. Це держава в державі! Територія величезна, старовинні будівлі, корпуси. І там навчають лише глухих. У них дуже багато професій на вибір — і художники, і технічні фахівці, і педагоги, тут же дають освіту перекладача. У нас же з подібною освітою — великі проблеми. Чи знаєте ви, що в нас багато років поспіль глухих дітей у школах били указками й лінійками по руках! Вважалося, що вони повинні читати тільки по губах, і не повинні «говорити» жестами. Лише нещодавно цю помилку було усвідомлено та виправлено».
Бути страусом, можливо, і зручно, але круговий огляд цього птаха обмежений. Безумовно, що ставлення суспільства до глухих людей повинно змінитися. Для того й з’являється в Телевізійній службі новин каналу «1+1» іще один ведучий, який не словом, а жестом буде доносити голос інформації до «країни глухих».
