Пам’ятаю, у дитинстві я любила хворіти... Так-так, саме хворіти, незважаючи на температуру й погане самопочуття. Адже, лежачи вдома у теплому ліжечку, я найповніше відчувала мамину любов і турботу. Весь буденний світ ставав другорядним — були лише я і мама.
І як же мені подобалося, коли вона приносила додому прохолодні апельсини й підкладала їх мені під ковдру, поки я спала! Я й досі дуже люблю ці ароматні помаранчеві кулі, бо щоразу, коли бачу їх, я відчуваю мамину любов...
У кожного, мабуть, є такий «апельсин» із минулого. Цінуймо ці дрібнички, що поєднують нас із дитинством. Живімо й чинімо так, щоб мамине піклування і мамина юність, так щедро нам подаровані, не були змарнованими. Любімо й поважаймо наших мам. І нехай День матері буде щодня!
