На каналі «Україна-24» знову дивився виступ професора Комаровського. Це геніальний суперпопуліст, який вміє говорити мовою мас. Простий, зрозумілий, елементарний. Він талановито зображує людину з народу, на все має «народний погляд». Він мислить, як більшість, та більшість, що вже продемонструвала свій рівень розуміння проблем на виборах 2019 року. Можливо, олігархи, побачивши, що «проєкт Зеленський» деградує та розвалюється, вирішили запропонувати виборцям проєкт «Вася Голобородько-2» із ще більш катастрофічними наслідками? І не треба говорити, що 2019 року наш народ отримав потужне щеплення від популізму. Є феномен «українських грабель», нашим людям треба десять разів наступити на граблі, десять разів отримати по голові, а потім, можливо, вони щось зрозуміють... Словом, українських виборців знову купують на цирк, на казку, на легкий і миттєвий результат. Та й соціальний «чарівник» — свій, рідний, із такими ж уявленнями про реальність.
На відміну від Зеленського, Комаровський говорив без папірців, це був експромт чи добре підготовлений експромт... Публіка у студії стогнала від захоплення. Олігархи, певне, теж дивилися і робили висновки.
Особливо зачарував присутніх доктор-педіатр роллю дідуся Мазая, мовляв, ніякої влади мені не треба. я її терпіти не можу, мені б посидіти з друзями біля вогнища, юшку зварити, річковими світанками помилуватися... Щось подібне ми чули вже від «Васі Голобородька 1», йду, мовляв, на один президентський термін, не вийде — піду... Тут не просто не вийшло, а провал на кожному кроці, похвалитися нема чим. Тут не йти, а тікати треба стрімким галопом. Але сьогодні всі зусилля Банкової спрямовані на те, щоб забезпечити Зеленському друге президентство.
На каналі «Прямий» головний радикал України голова Радикальної партії Олег Ляшко представив «сумний список» зробленого «зеленітами» за 2,5 роки. За словами політика, до 2019 року Україна експортувала електроенергію на 600 мільйонів доларів щорічно. А тепер ми знову опинилися у Путіна в енергетичному рабстві. «Зелені» знищили українську енергетику, і наша країна знову засунула голову в російський енергетичний зашморг. «Центренерго» віддали Коломойському на розграбування (це думка пана Ляшка), тепер там суцільні збитки, а раніше це була прибуткова компанія. Що ж, результати діяльності «зеленітів» ми відчуваємо (і ще відчуємо, коли вдарять морози) на власній шкурі. Країна виявилася зовсім непідготовленою до зими.
Що це, дурість та некомпетентність чи свідомий саботаж? Якщо перше, то згадуються рядки однієї байки ХІХ ст. на аналогічну тему:
Жвава Бабка-Стрибунець,
Красне літо проспівала;
Озирнулась... Ба! Навала —
Від зими вже вихорець.
Але наш милий і мудрий народ привів цих «бабок» до влади. Тепер настав час за свою мудрість розплачуватися. Багато спостерігачів та аналітиків відзначають суттєві новації у російській стратегії руйнування України. Схоже на те, що тепер головна ставка робиться не на окремих політиків проросійської спрямованості (Медведчук, Бойко, Рабинович — це вже вчорашній день, відпрацьований матеріал), а на пропагандистську роботу з широкими масами. Нині Росія прагне поширювати в Україні радянофільські настрої. Вибори 2019 р. показали, що це дуже перспективно. Від «слуг народу» за версту тхне «совком», що й забезпечило їм перемогу. Виявилося, що радянофільство має досить значну базу не лише на сході та півдні країни, а й у Галичині. В Україні добре працюють політичні міфи. Спрацював же міф про «Васю Голобородька», чому ж не спрацює міф про «щасливий Радянський Союз», про «рай на землі»? Це переспів старої пропагандистської пісні «Яку країну ми втратили!»
А всі ці «Інтери», «Україна-24» та просто «Україна», «1+1» міфи принесуть у кожну оселю.
У 1918—1920 рр. більшовикам вдалося просунути свою пропаганду в широкі маси українського народу («земля — селянам, фабрики — робітникам, вода — матросам»!), словом, усім — усе...) За допомогою цієї пропаганди вони завоювали Україну. А сьогодні пропаганда дуже діє на українську молодь, яка в СРСР ніколи не жила та фантастичним оповіданням вірить. Як вірили жителі Криму в ідеальну, казкову телевізійну Росію. А сьогодні ті, хто зазнав свавілля влади та безправ’я простої людини, обв’язавшись російським прапором, стають навколішки і звертаються до Путіна з проханням про захист від тієї самої влади Росії. У нас в Україні ніхто нікого не ставив навколішки, немає у нас звичаю ставати навколішки перед владою. Але на окупованих територіях деякі дуже важливі речі люди почали розуміти лише тепер.
На «5-му» каналі у програмі «Таємниці війни» ведуча спілкувалася з цікавою людиною, паном Богдановим. Він у минулому закінчив інститут ФСБ у Хабаровську. З початком російсько-української війни перейшов український кордон, вступив у добровольчий батальйон та воював на Донбасі проти російських агресорів. Натуралізація в Україні у нього відбувалася тяжко. Був після воєнних подій безробітним, потім працював на автозаправці. Російська пропаганда знущалася, ось, мовляв, Богданов міг служити у ФСБ, а натомість заправляє бензином чужі машини. Щоправда, після того, як Богданов за допомогою інших ветеранів відкрив ресторан, московські пропагандисти втратили інтерес до нього.
Богданов брав участь у Іловайських подіях, коли сотні наших бійців, повіривши «чесному слову російського офіцера», спробували вийти з оточення «зеленим коридором», їх розстріляли, як у тирі. Адже писав український письменник Євген Гуцало, що у кожного українця на стіні має висіти плакат: «Не вір москалю!».
Щодо Іловайської трагедії Богданов сказав: «Це цілком у військових традиціях Росії». Так, підлість і підступність завжди були у військових традиціях Росії.
1956 року в Угорщині радянські воєначальники зустрілися з міністром оборони Угорщини генералом Палом Малетером, обговорити питання виведення з цієї країни радянських військ. Після офіційної частини влаштували дружню вечірку, мовляв, хоч і розлучаємося, але залишаємося друзями. Випили, закусили. У цей момент до зали зайшов шеф КДБ СРСР, генерал армії Сєров із групою захоплення. Усе керівництво міністерства оборони Угорщини було заарештоване. Парламентарів належить не чіпати і після закінчення переговорів з миром відпускати додому. Цього загальнолюдського правила дотримуються навіть людожери з островів Тихого океану. Невдовзі заарештованого угорського міністра оборони повісили. Це вам не людожери. «Це Росія!» як із пафосом вигукує в телеефірах В.В.Жириновський... У відносинах з Росією будь-яка довірливість — смертельно небезпечна.
На жаль, в українській політиці ще є чимало довірливих і наївних людей. Добре, якби вони ризикували власним життям та долею, а вони ризикують самим існуванням України.
P.S. У найвищому керівництві нашої держави почалися якісь чергові дивацтва. Інформаційні структури США, мабуть, спираючись на дані американських спецслужб, повідомляють про велику концентрацію російських військ на кордоні з Україною. Але українські керівники, зокрема РНБО, твердять, що на наших кордонах усе спокійно. Хто має рацію і кому вірити? Після 2014 року будь-які заспокійливі заяви з вулиці Банкової викликають тривогу. Спочатку нам кажуть, що немає жодних підстав для занепокоєння, а потім раптом з’являються «зелені чоловічки» і лунають здивовані й плакучі голоси наших начальників: «Ну, хто ж міг подумати, це було так несподівано»...
Наша країна тепер має бути постійно готовою до будь-якої агресії, будь-яких випадів з боку ворога. На жаль, як і в боротьбі з пандемією, влада не дає суспільству позитивних прикладів тієї ж пильності. Натомість прикладів безвідповідальності, розхлябаності та безглуздості — скільки завгодно. Сумно. Коли це закінчиться?
