Розмову про імпровізації в новинних програмах наші експерти-телевізійники перевели в несподіване русло: на думку деяких із них, для того, щоб робити нестандартні новини, досить дотримуватися певних стандартів...
«ЗА ДОПОМОГОЮ ЯКИХ НЕСТАНДАРТНИХ ПРИЙОМІВ МОЖНА ПОЖВАВИТИ МОВУ НОВИН?»
Дмитро КИСЕЛЬОВ, головний редактор інформаційно-аналітичної служби ICTV:
— Новини самі по собі — жива матерія. Основа успіху — чистота жанру. Зрозуміло, що мають бути нормальні ведучі з гарною і дуже точною розмовною мовою. Крім того, мова новин повинна створюватися наново, оскільки нові явища в Україні вимагають нових назв. Тобто вiдбувається процес вербалізації нового. Консервативна мова відстає від цих процесів. Перший назвав, перший переконав і перший змалював — новини мусять уміти це робити. Звичайно, явища повинні показуватися через людські долі. Адже новини поділяються на дві основні категорії — випадки (події) та явища. Але крім цього є внутрішні новини. Ті, що відбуваються всередині людської душі. Всередині людини, яка дивиться телевізор. Якщо в ньому народжується щось нове, то це також новина.
Декого зацікавив Володимир Соляник із музичним інструментом в нашій студії новин: ми час від часу проводимо й такі експерименти. Як правило, це святкові програми, де нам просто хочеться створити настрій, а не перелічувати факти сьогоднішнього дня. Ось це і є та сама новина нового настрою, яка народжується в душі глядача у переддень свята. І це ще один спосіб пожвавити новини.
Любов ХАЗАН, спеціальний кореспондент (СТБ):
— Форма подачі новин в основному устоялася. Класичний формат (незалежно від пори дня і тривалості програми) передбачає послідовний виклад свіжої інформації від найбільш значущої до розважальної. Вправи російського телебачення, що більш просунуте в порівнянні з українським й оперуює ширшим діапазоном телевізійних засобів, однаково орієнтовані на класику. Спроби «оживляжа», здається, не заходять далі двох ведучих у студії. Подібні приклади можна знайти і в українському ефірі: на СТБ, наприклад, троє ведучих у студії, на ICTV ведучий — у «метелику», і сам стоїть, і гостеві сісти не пропонує.
Справді революційними були новини у виконанні команди «Взгляда» наприкiнцi радянської епохи, а ближче до нашого часу — команди Льва Новоженова на старому доброму НТВ. Але ці новаторські програми і задумували як «новини з людським обличчям», «перпендикулярні» класиці, передусім — її обов’язковому офіціозу. Форми подачі програм, відмінних від щоденних новинних, можуть варіюватися у рамках, обмежених лише фантазією їхніх авторів і можливостями телеканалів. Але те, що добре для цих програм, «не грає», коли йдеться про (не боюся цього слова) стандартні новинні. Глядач цінить у них не формальні новації, а доступність, кваліфікованість підбору і викладу. На мій смак, прикладом для наслідування можуть слугувати новини від тонкого гумориста Михайла Осокіна на ТВС. (Новинам, як правило, не вистачає ведучого з яскраво вираженою індивідуальністю). До речі, на ТВС ввели дотепну рубрикацію розділів, і цей «оживляж» їм вдався. Але все це — не виходячи за межі класики.
Нема сенсу обговорювати, якими конкретними «нестандартними прийомами можна пожвавити мову новин», оскільки універсальних ідей, виходячи з прагнення пошуку «нестандартних прийомів», бути не може. Нестандартний — означає разовий або навіть унікальний. На мій погляд, експериментувати слід в одному напрямі: більше прямих включень з місця події. Але це — питання фінансових можливостей телеканалів. Деякі в цьому досягають успіху.
А ось по суті — глядач тоді відвертається від новин, коли бачить їхню тенденційність, фальш, неправдивість. І тут уже жодні «нестандартні» вишукування не допоможуть.
Наталія КОНДРАТЮК, журналіст, завідувачка представництва «Першого каналу» (Росія) в Україні:
— Мову новин пожвавлює відсутність шаблону. Тобто нормальна людська мова і в кадрі, і за кадром. У нас новини заштамповані. Штампи породжує швидше за все не відсутність професіоналізму, а небажання витрачати час на пошук інших слів, особливо коли йдеться про політичні події, переговори, зустрічі делегацій. Дивитися нецікаво, слухати ще тоскніше. «Стратегічне партнерство», «конструктивний діалог», «пріоритетні напрями» тощо. Адже ми не розмовляємо такою мовою в житті, чому ж допускаємо її на екранi? Не можна вимовляти абревіатури, особливо ведучим. Наприклад, «Європейський банк реконструкції і розвитку» — ЄБРР. Жоден канал не відмовляє собі у задоволенні користуватися таким скороченням вголос. Глядач спочатку не розуміє, що почув, потім — що це означає. Ще одна проблема — говорити те, що зрозуміле тільки тобі. Володіючи великим обсягом щоденної інформації, часом забуваєш: люди такого багажу не мають. Якщо з сюжету людина не розуміє, що сталося, — сюжет поганий.
Каста ведучих: тільки небагато з них виглядають живими і природними. Адже саме вони повинні примусити глядача дивитися програму. Шарм, чарівність, міміка зобов’язані бути присутніми у кадрі. Інакше жодної персоніфікації не відбудеться. Спроби ведучих передавати одне одному слово в студії, як правило, виглядають убого.
Складається стійке враження незручності від того, що відбувається. Очевидно, забули класичну істину: блискуче вдається тільки та імпровізація, яку добре підготували.
Дрібнотемовість, примітивна манера подачі, відсутність «суперновин» у випуску, як і все вищезазначене, роблять новини нудними. Хоч це найбільш «ненудний» телевізійний жанр.
Тому, мені здається, перш ніж шукати нестандартні прийоми для пожвавлення новин, варто пригадати стандартні. Вони не вичерпані. Їх ще толком і не починали черпати.
