Кияни вже помітили, що низка міських телеканалів поступово
за рівнем підтягуються до «грандів» — загальнонаціональних телекомпаній
— які ще недавно здійснили могутній спурт і, здавалося, залишили далеко
позаду всіх суперників, за винятком росіян. Тепер разом із СТБ, «Новим
каналом», ТЕТом повертає собі втрачені було позиції й ЮТАР. Після недавньої
зміни команди канал став явно цікавішим. Своє обличчя, вірніше, відразу
два приємнi жіночi обличчя, знайшли й «Новини» ЮТАРу. Ведучих звуть Лариса
Губіна та Анжеліка Малашевич. Сьогодні ми познайомимося з Ларисою Губіною.
— За освітою я психолог і в журналістику потрапила, взагалi-то,
випадково. Підробляла студенткою, була редактором соціального моніторингу
в інформагенції УНІАР. Далі працювала ведучою в Службі інформації СІТ,
а після народження дитини прийшла на ЮТАР. Не було в мене ніякої особливої
підготовки, але й страху перед камерою не було. Спочатку було, звісно,
багато помилок. Я багато вчилася сама, вчилася правильно, природно триматися.
Багато спостерігала за іншими ведучими, в основному за новими, молодими.
Зараз телебачення дуже відрізняється від того, яким воно
було ще років п'ять тому. Зараз телебачення особистостей. Тут повиннi бути
люди, які мають свою позицію. Ведучий, навіть програми новин, не повинен
залишати публіку байдужою, він зобов'язаний викликати емоції. Нехай ти
будеш для одних поганим, для інших гарним — головне, не бути «ніяким».
— Як ви вважаєте, в чому головне завдання журналістики?
— Крім безпосереднього збору й поширення інформації, в
журналістиці головне — спрямованість на об'єктивність навіть у реаліях
нашої країни, сприяння появі громадянської позиції.
— Ви, як і багато які ведучі, самі готуєте новині до
ефіру: відбираєте з усього потоку, пишете текстівки, зв'язки. Який у вас
основний критерій відбору?
— Основним критерієм у новинах, на мій погляд, повинна
бути «зона найближчого розвитку» — є таке поняття в психології. Просто
констатувати факт мало. Ми повинні давати можливість спрямування до чогось,
пробуджувати думку. Інформація має бути з перспективою розвитку найближчим
часом. Що є для наших на ЮТАРі «Новин» «головною подією дня», вирішую не
я, а шеф-редактор Інформаційної служби. А я повинна синтезувати всю наявну
інформацію й викласти її виразно, щоб глядач зрозумів, про що йдеться.
Крім того, ми на ЮТАРі прагнемо вибирати для подачі інформації такий стиль,
щоб він був заряджений позитивними емоціями. Й такі новини, що підвищували
б почуття патріотизму.
— А якщо відбувається подія, котрій можливі різні тлумачення
— як ви дієте?
— Ми стараємося викласти й одну, й іншу точку зору.
— Буває, що певна точка зору для вас вельми незручна?
— Хочете запитати, чи вільні ми в своїй подачі інформації?
Треба розрізняти дві принципові речі: звичайну редакторську правку, без
якої не обійтися ніколи, й правку, що порушує свободу слова. Треба віддати
належне нашому керівництву, яке на нас не «тисне». Хоча в цьому світі усе
взаємозв'язане, i говорити про свободу слова в нашій країні ще рано. Ми
намагаємось бути об'єктивними. Наскільки це вдається, судити нашим глядачам.
Ну, а якщо я незгодна з якимось текстом, що, втім, буває
рідко, я можу просто покласти його перед собою i прочитати, як диктор,
ніяк не коментуючи.
— Ви в телебаченні вже три роки. Як би ви оцінили основні
напрямки руху українського телебачення?
— В останні роки йде жорстка конкуренція. Раніше, при появі
новин від ТСН («1+1») і «Вікон» (ММЦ), вони задали рівень набагато більш
високий, ніж колишні УТН. Потім до них підтягнулися інші телекомпанії.
Я думаю, це добре: при здоровій конкуренції з'являється якість. Звісно,
в загальнонаціональних телекомпаній більше можливостей. Але можна брати
своїм: цікавою журналістською роботою, багатою рубрикацією.
Наш канал орієнтовано на порівняно молоду аудиторію, це
ми враховуємо й у новинах. Є в наших новинах гумор, є навіть інтрига. Ми
радіємо, коли вдається зробити випуск досить цілісним, без опускання планки,
з хорошими стиками.
Мені завжди здавалося, що там, за камерою, хтось є. Завжди
має бути внутрішній зв'язок між тобою та тією аудиторією, з якою спілкуєшся.
Тільки так виходить діалог.
