Весна-літо 2014-го. Луганськ. Життя в місті і в країні в цілому розламане навпіл. До — мирне існування пролетарського міста. Після — війна і окупація. Божевілля, в яке ще кілька місяців тому не можна було повірити.
Про ті події я детально написав в книзі «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська». Та для свідчень замало тексту. Мною було знято і зібрано величезний відеоархів, який вимагав систематизації. А насправді — осмислення і переосмислення. Зрештою, пам’ять — це не просто комплекс рефлексій. Це урок, це висновки, це засіб запобігти помилок у майбутньому.
Важко точно визначити час, коли почалась та біда. Біда, яка вже забрала більш ніж 10 тисяч життів та зламала мільйони доль. Дехто гадає, що все почалось злого 2014-го року. Я так не думаю. Щоб зрозуміти причини біди, слід розглядати її передумови в історичному контексті. Нам треба пірнути в час хоча б новітньої історії.
Я навмисне не оприлюднював цей фільм, який завершив 2016-го року, щоб ще більше віддалитись від тих подій і глянути знову на все свіжим незашореним оком. Весна та літо 2014-го назавжди врізались у мене болючою скалкою. І той рік, як тінь, мабуть, завжди буде переслідувати мене.
Після п’яти серій «Луганськ. Дев’яності», які я зняв перед війною, мені неодноразово говорили, що фільм той був про... війну. Майбутню війну. І справді майже кожен кадр того фільму був просякнутий тривожним передчуттям. Останні слова в ньому попереджали про «кров майбутніх поколінь», якої не можна допустити. Тепер настав час іншого фільму — про окупацію. Вийшло чотири серії. Знімав я його для осмислення, переосмислення і пам’яті. І аж ніяк не для сенсацій, трешу та інших елементів телевізійних форматів.
Ця робота ДЛЯ ІСТОРІЇ І ДЛЯ ПРАВДИ. Тим більше, що моя книга, яка пережила кілька видань, фактично повністю розкуплена. Ті для кого не байдужа ПРАВДА цієї книги мають можливість долучитись до її перевидання завітавши на сайт газети «День» за цим посиланням.
