До появи в ефірі «1+1» серіалу «Атлантида» глядачам було дуже складно відділити акторку Неллі Уварову від персонажа «Не родися красивою» Катерини Пушкарьової. Але нова багатосерійна драма про вчительку географії, яка в одну мить втратила свій примарний рай (майже як Атлантида, яка пішла під воду), змінила стан справ. І нового 2008 року другий сезон «Атлантиди» на «1+1» разом із командою її творців не втомлюється демонструвати нову грань артистки — гранично драматичну. А оскільки команда у серіалу та ж, що й на «Пушкарьовій», стає складніше вдвічі. Проте режисера телехіту «Не родися красивою», а нині креативного продюсера «Атлантиди» — Олександра Назарова це ніяк не лякає.
— Олександре, чи не ви були ініціатором ідеї запросити на головну роль у «Атлантиді» Неллі Уварову?
— Справді, це я підказав так зробити. Побачив цікаву роль для Неллі. Я прийшов у проект не з самого початку, мене запросили, коли цей проект вже якийсь час ішов. Але якраз у той момент, коли я прийшов, ішли дебати — хто ж гратиме головну роль.
— І ви відразу вирішили, що це буде Уварова?
— Ні, не відразу. Коли я подивився сценарій, то зрозумів, що, звичайно, ключову роль у такому серіалі повинна грати зірка. Зрозуміло, що це приємніше і для глядача, для продюсера. Є виразний манок. Зрозуміло, що ми перебирали якусь кількість артистів, здатних зіграти. Уварова спочатку не спадала на думку.
— Чому?
— Бо існують описи персонажів, згідно з якими головній героїні Вірі близько тридцяти років, з невеликим гаком. Уварова — молодша, вона навіть не розглядалася. Я попрохав принести мені списки всіх акторок від тридцяти до сорока, щоб знайти героїню. А потім... Уварову я знаю давно — цього року ми з нею відзначали десятиріччя нашого знайомства. Рівно десять років тому 1997 року я прийшов викладати до ВДІК на курс Тараторкіна як педагог, куди було зараховано Неллі Уварову. Вона щойно закінчила школу, їй було сімнадцять років. Так вийшло, що я пам’ятаю те, чого дехто навіть і не знає — дівчинку з сильним грузинським акцентом. Коли в неї зашкалюють емоції, вона переходить на грузинську мову. Все ж таки дитинство в Тбілісі провела.
— Їй доводилося його позбуватися?
— Акторами стають не ті, хто талановитий, а ті, хто працелюбний. З цією справою в Уварової все гаразд. Тому вона звільнилася від акценту й наслідків грузинського дитинства за рік. Заговорила дуже чисто. Відповідно, якщо Неллі зараз двадцять сім років, я спершу не розглядав цю акторку. Але з іншого боку — я розумів, що в Неллі така індивідуальність... Коли мені запропонували проект «Не родися красивою», як головному режисерові, я сказав, що згодний, бо знаю, хто гратиме. І відразу сказав, що це — Неллі Уварова. Потім був чесний кастинг, просто, зрештою, я переконав усіх і пересвідчився сам, що це — Уварова. Чому? Бо в неї дуже хороша фактура, яка дозволяє їй грати все: красуню, непоказну дівчинку... А може вона зіграти, практично не гримуючись, тридцятирічну? Може. Вона універсальна. Я зараз зроблю одне порівняння, яке має, в принципі, Неллі полестити. Це як фактура Михайла Чехова — чоловіка, який, починаючи з вісімнадцяти років, грав стариків і одночасно Гамлета. Він був начебто ніякий зовні. У нього велика роль у фільмі «Чоловік із ресторану», де йому, мабуть, було років трохи понад тридцять, а він грав у Протазанова старика. І нічого кращого в своєму житті я не бачив. Не хочу старити Уварову, просто хочу порівняти. Напевно, ще важливо, що послужило основною причиною — хоча в Неллі в житті немає досвіду материнства, але в ній живе справжня жіночність, не вульгарна, яка зараз у моді, а справжня. Ось вона — жінка. І в цій ситуації вона дуже легко стає на екрані, на сцені матір’ю. І коли я зрозумів, що це — Уварова, то тут же пропали всі сумніви.
Уварову можна і в шахту запхнути, можна і в Достоєвського. Для актора це — комплімент. Для артиста це щастя, коли в нього нейтральна зовнішність. Якщо є ще й талант, то він на багато що спроможний. Ось у мене, наприклад — не нейтральна зовнішність. Спочатку, коли вчився в театральному, було ясно, що ось Назаров — це характерний актор. Гамлета йому не грати. Кого грати? Ну, Полонія. Так до нього ще дожити треба. Це років 50 повинно виповнитися. Як шкода! А ось про неї такого не скажеш. Джульєтту — будь ласка, Офелію — може, Гертруду — без проблем. Будь-яку роль. Ось як Євген Миронов.
— Для Неллі «Атлантида», мабуть — шанс стати для глядачів не лише Пушкарьовою?
— Це кардинальні зміни звичного для неї амплуа, звичного в розумінні для глядача. Чому знову Уварова, бо вона не лише добра акторка і дуже яскрава особистість.... Ще коли я в школі працював, я в якийсь момент зрозумів для себе: якщо ти розумна людина, то не важливо, скільки тобі років. Уварова — первісно мудра людина. Я не кажу про життєвий досвід, якого не дай Боже всім нам: Тбілісі, в найстрашніші роки ні світла, ні газу, нічого... У принципі — біженець: просто батьки знялися, приїхали до Москви, до родичів. Життєвий досвід не найбільш благополучний. Хоча абсолютно благополучний з погляду родини, тому що я Нелину родину знаю. Це щастя жити в таких сім’ях, з такою мамою, з такою сестрою. Це первісно щаслива родина. І вона спочатку мудра людина, і коли навіть була «Не родися красивою», ми з нею говорили, перед початком зйомок. Я говорив — ось перед тобою велике завдання. Ти повинна за великим рахунком змінити героїню сучасності. Що таке героїня сучасності? Річ у тім, що всі дев’яності роки нам насаджували, що головна героїня — це повія. Це жінка, яка повинна знати, кому, за скільки, як вчасно і як дати. І тоді ти — господар світу. Така легенда насаджувалася. А тепер спробуємо протиставити іншу історію. Негарна дівчинка, але розумненька, раптом абсолютно позбавлена економічного мислення, хоча й економіст. У неї немає завдання володіти кимсь, господарювати, у неї завдання — служити. Ну, так влаштована людина, так її навчили батьки. І тепер ось у той світ, який збожеволів від свого економічного мислення, потрібно принести нормальне. Твоя героїня буде красивою, багатою, але не тому, що вона до цього прагнула. Бо вона вибрала дуже правильну позицію. Позицію служіння. Вона спочатку прийшла в світ з питанням: кому і чому я служитиму. Якій ідеї, якій фірмі, якій людині. І ось це дуже правильна позиція. Я ось говорю, якщо це прозвучить хоч якось, це буде дуже здорово. У нас була така розмова. І ось ще, оскільки це полюбили діти, для мене, для нас — це було найголовнішим результатом. Значить, фальші не було, значить, якась кількість дітей буде в цій країні з іншою установкою: Катя Пушкарьова — це добре, а Віка Клочкова — це погано. Потрібно бути розумною, потрібно когось любити.
