В Українці Олеся Лужецька мешкає від народження. Таких, як вона, тут багато. Місто енергетиків Українка з’явилося на карті наприкінці 1960-х під час побудови Трипільської ТЕС. Олеся місто знає, як себе, — яким було, яким стало. Про те, яким воно може бути, розповідає у своїх репортажах. Олеся працює на місцевому телебаченні від початку — від створення в Українці медіакомпанії «Дні-Про». Вона бігає під «аварійними» парканами і відшукує винуватців. Вона з’ясовує, що ж саме слід сплачувати пенсіонерам за рахунками. Вона бере активну участь у порятунку обухівської «мауглі», що 16 років прожила в будці для псів, і розповідає про багатодітну сім’ю, що вже багато років мешкає у землянці. У Лесі — репортерський хист. Вона вважає себе щасливою через те, що мешкає у найкращому місті. Окрім праці, Лужецька очолює міський молодіжний клуб «Галактика» і вірить, що тільки Партія міських жителів, активісткою якої вона є, може вплинути на вибір майбутнього для Українки. З цієї точки зору можна вважати Олесю «заангажованою». Проте, на думку самої журналістки, подібна «залежність» не шкодить об’єктивності її телесюжетів.
— Наше місто — невеличке, проте язик не повернеться його так назвати. Півгодини — і ви у Києві. Українка — це багатоповерхові будівлі. Третина її дорослого населення працює у столиці. Центральна вулиця — Дніпровський проспект — проходить саме над великою рікою. До нас влітку люблять приїжджати кияни — близько і чисто. Напевне, своє телебачення для такого міста — скоріше виняток, ніж правило, проте я відчуваю себе на своєму місці.
— Олеся, ваша медіа- компанія існує два роки. Наскільки виправдала себе ідея створення телебачення в Українці?
— Виправдала на всі сто відсотків. Жителі нашого міста завжди перебувають у відкритому інформаційному просторі усіх міських подій, окрім того, мають можливість час від часу бачити себе на екрані.
— У чому полягає особливість висвітлення подій вашою кoмпанією? Які пріоритети?
— Неупередженість, своєчасність, можливість для кожного мешканця бути почутим. А щодо пріоритетів — раз і назавжди — це інтереси громади, особливо пропаганда сімейних цінностей та розвиток молодіжного руху.
— На що ви сподіваєтесь, коли готуєте свої матеріали? Якої реакції чекаєте від глядачів?
— Чесно? Сподіваюся на щасливе майбутнє! Тобто чекаю того дня, коли світла зоря демагогів впаде з небосхилу і розіб’ється вщент. Кожний факт безладдя — взяти, наприклад, тих «безхазяйних» дітей, що живуть з батьками у землянці й не знають, що таке школа, — обурює настільки, що хочеться бити на сполох.
Від глядачів чекаю розуміння. Кожна людина відповідальна не лише за себе, а й за будь-кого, хто її оточує, навіть — за звичайного перехожого. На мою думку, нам давно вже треба зламати стереотип українця, чия «хата скраю».
— Як впливає перебіг передвиборної кампанії на життя вашого міста? Яку позицію займає ваша телекомпанія?
— Мешканці нашого міста небайдужі та політично грамотні. Незважаючи на те, що вони належать до різних партій, але духом об’єднані у велику організацію ПМЖ — Партію міських жителів. А наша телекомпанія працює завжди на користь нашої громади...
