«Я часто слухаю українське радіо, частіше, ніж ТБ. Однак у прогнозах погоди є дуже багато спільного (схід — захід). А головне — у них відсутні температурні значення для великих міст України, крім одного Києва. Чому? Тим часом російське радіо регулярно, щогодини повідомляє температуру не тільки в Москві та Санкт-Петербурзі, а й у багатьох містах Росії. Громадянам України має бути просто прикро, що її колишній «старший брат» — Росія — повідомляє погоду «по-європейськи» (був у Німеччині, Англії — там погодна інформація всебічна), а в нас, як і раніше, по-азіатськи. В. Невчук, Харків» Головне в інформаційних випусках — новини, у прогнозі ж погоди — все-таки прогноз. Нас цікавить близьке, щоб знати, що одягти завтра. Нас цікавить далеке — як спланувати уїк-енд. Ми просто плануємо — як провести відпустку. Фермерів цікавить урожай, вірніше, як його захистити від непогоди. Тому, що саме несуть циклони і де саме проходить їхній фронт з антициклонами — це для них необхідна інформація. Астматикам і гіпертонікам потрібно знати все про атмосферний тиск. Кияни неуважні до погоди в регіонах, жителі областей про себе відзначають, що все-таки столична погода завжди «прораховується» точніше. Наші вимоги до новин про погоду високі: на відміну від міністрів і депутатів, постанов і рішень, вистав і виставок, вона нас «дістає» щохвилини. Тому, яка саме інформація буде вважатися повноцінною, чи, як говорить наш читач — європейською, визначити непросто. Кожен канал вирішує цю проблему по-своєму. Чи готовий сам глядач розібратися в причинах і наслідках того, що відбувається на небесах, — чи йому досить сліпо довіряти висновкам метеорологів? Зазвичай вітчизняні інформаційники віддають перевагу останньому — напівфабрикатному варіанту, який можна прикрасити на свій смак — і глядач ваш. Щоб переконатися в цьому — досить уважно подивитися, як «працюють» із прогнозом наші телевізійники. Про це — у спецогляді та інтерв’ю «Дня».
«...I — про погоду»
Про прогноз погоди на наших телеекранах тепер можна дізнатися чи не щогодини. До наших послуг цілі «віртуальні студії» та всміхнені ведучі, готові надати інформацію про погоду, здобрену різноманітною корисною інформацією. Як, наприклад, на Першому національному, де Олена Мацієвська вам захоплено розповість про чергове церковне свято чи мальовничий куточок України. Чи потрібна така інформація в одному з найбільш консервативних за формою видів телевізійної продукції — питання суперечливе. Але факт, що така тенденція, запозичена у Заходу, також має право на існування. Досить пригадати знаменитий фільм «Близько до серця» з Мішель Пфайфер, де запаморочливу кар’єру ведучої новин її героїня починала з прогнозу погоди. Вдумливий підхід до такого процесу, як банальна начитка міст і температур, стимулює творче зростання (досить пригадати Руслану Писанку і Ольгу Буру, які засяяли новими гранями), та й, за великим рахунком, згодом визначає обличчя каналу. Наприклад, «Новий» уже важко уявити без Геннадія Попенка, чия фірмова, майже голлівудська, усмішка стала однією з «фішок» телеканалу. До речі, в їхньому варіанті «Прогнозу погоди» існує і цікава новинка. Крім погоди в столицях регіонів, у кожному випуску дається й інформація по одному з районних центрів. Однією з перших в «незалежному» ефірі з’явилася «Миколина погода» (ICTV). Недоладний, що не завжди подобається глядачам, Микола бере іншим. Він може вийти в ефір у величезних іграшкових окулярах, жонглювати «хмарами» і взагалі викинути що-небудь отаке. Загалом, намагається зробити шоу.
У одному з листів, що прийшли в редакцію «Дня», наш читач скаржився, що метеозведення подаються дуже узагальнено (за принципом Захід — Схід). І дійсно, за вигадливо-дорогими «віртуальними студіями» часом інформативності не так уже й багато. Але, за великим рахунком, це нормальний процес для «ринкового» телебачення. За п’ять хвилин ефіру, крім безпосередньо відомостей про температуру, ведучий повинен ще вставити n-ну кількість рекламних оголошень, та ще й пов’язати їх із контекстом передачі. Найбільш вдало це виходить у «інтерівської» команди. Руслана Писанка, а під її чуйним керівництвом і Олексій Дівеєв-Церковний, говорять про це ненав’язливо.
Бажання СТБ зробити новини корисними знайшо відображення у самій назві. «Корисна погода» вже встигла полюбитися глядачам. Але тепер вона зникла з ефіру. Як повідомили «Дню» у прес-службі телеканалу, це пов’язано із закінченням терміну контракту між каналом і авторами програми. Проте з нового телевізійного сезону СТБ планує випускати новий варіант прогнозу погоди, який, за їхніми запевненнями, буде таким же цікавим і пізнавальним.
Не залишилося на наших телеекранах задушевної фрази «І про погоду», зате з’явилася конкуренція в її викладенні, нові форми подачі, журналісти, які стали популярними завдяки їй. Загалом, вічно актуальна тема знаходить нові шляхи вияву. Юрій ЗЕЛІНСЬКИЙ
Iдеалу поки немає
«День» звернувся до головного метеоролога країни, керівника Українського гідрометеорологічного центру Миколи КУЛЬБІДИ, щоб довідатися, наскільки його як фахівця влаштовує те, як подають прогноз погоди вітчизняні телеканали.
— Миколо Івановичу, як на вашу думку, чи одержують телеглядачі необхідну інформацію з погоди на завтра?
— У цілому, так. Ми складаємо прогнози погоди як по території України в цілому, так і по окремих регіонах, а також по Києву й області. Деякі канали передають нашу інформацію про погоду в Європі. Крім того, ми готуємо спеціальні повідомлення про різку зміну погоди, даємо тенденцію її розвитку на кілька днів наперед. (Щоправда, інформація про переміщення повітряних мас із прогнозом на кілька днів наперед не користається великим попитом). Вважаю, що ми передаємо досить інформації, і вона повинна задовольняти нашого глядача. Хоча, звичайно, кожен канал подає її по- різному. Наш Гідрометеоцентр здійснює тільки інформаційне забезпечення телеканалів, і ми не маємо права якось впливати на форму подачі нашої інформації. Тут для нас головне — її точність.
— На яких каналах вам цікавіше дивитися прогноз погоди?
— «Інтер» і «1+1». На мій погляд, вони найбільш повно використовують нашу інформацію. Уточню: Український гідрометеоцентр забезпечує своїм прогнозом УТ-1, «Інтер», «1+1», агентство «Вікна» (ТЕТ), а також Тоніс і ЮТаР. Не обслуговуються нами «Новий канал», СТБ і ICTV.
— У чому можуть конкурувати наші передачі із закордонними програмами про погоду?
— Із закордонних програм, які можна дивитися в Україні, — це CNN і деякі російські. Знаходячись у відрядженнях за кордоном, я дивився французькі, англійські, шведські, чеські, австрійські програми. Усі вони побудовані приблизно так само, як у нас. Єдина відмінність, на мій погляд, — це технічне оснащення телеканалів, що за всіма мірками у західних країнах набагато краще за наше. Таке устаткування дозволяє представляти більш якісно відео- прогноз. Адже слово, навіть дуже вдале і точне, не завжди «чути» з екрана. Його «почують», коли воно знайде визначену образотворчу форму, коли воно буде наочне. У нас, на жаль, майже всі канали страждають через відсутність спеціальних програмних технічних комплексів, що готують інформацію для показу прогнозу по телебаченню. У Європі на сьогоднішній день розроблено кілька таких систем. У чому ми можемо з нею конкурувати? У принципі, подача інформації в нас однакова. Тому тут не стільки про конкуренцію може йтися, скільки про задоволення глядача отриманими зведеннями. У США є телеканали, куди цілодобово надходить інформація про погоду в усіх регіонах країни. Для нас це поки далеке майбутнє, але, мабуть, попит на такі новини в нас є — причому щохвилини. Цю нішу поки намагається заповнити Інтернет.
Хотілося б доводити до населення надкороткострокові прогнози погоди на найближчі одну- три години. У нас таких не складають тому, що система підготовки телевізійних програм розрахована на досить тривалий період. У прямому ефірі сьогодні жоден канал погоду не передає, крім ранкових передач на УТ-1 і «Сніданку з «1+1».
— Як ви уявляєте ідеал телепередачі про прогноз погоди?
— Я вважаю, що ідеальних передач на сьогоднішній день немає. По-моєму, найбільше задовольняє потреби глядача в інформації про погоду «Інтер». Хоча останнім часом передача Р. Писанки скоротилася в кілька разів і триває менше хвилини. Природно, за цей час неможливо донести до населення необхідну інформацію, навіть ту, якою ми володіємо.
