— Перш за все — зменшення фінансування, бо той фінансовий потік, який спостерігався у передвиборний період, піде на спад.
Відсутність фінансування призведе до того, що деякі видання, особливо регіональні, припинять своє існування, деякі стануть значно слабшими. Подальша доля вітчизняної політичної журналістики буде залежати від того, чи зможе оформитись опозиція. Якщо так — то гроші на фінансування опозиційних видань, безумовно, знайдуться. Але очевидно, що основні політичні дискусії точитимуться між представниками сьогоднішніх переможців, адже не секрет, що вже сьогодні йде боротьба за те, яке з політичних угруповань буде серед фаворитів. Загальновідомо, що наступні вибори розпочинаються вже на другий день після оголошення результатів попередніх. Хоча не важко прогнозувати, що у зв'язку зі зменшенням політичної активності мас зменшиться і увага до політичних моментів. Натомість на перший план вийде гостросоціальна тематика, яка буде використовуватись задля політичних цілей.
Володимир МЕЛЬНИК, спецкор програми «7 днів», Перший національний телевізійний канал:
— Думаю, це багато в чому залежатиме від результатів другого туру президентських виборів. В одному випадку, при переобранні нинішнього Президента на другий термін, права і можливості політичної тележурналістики збережуться в сьогоднішніх межах. А можливо, будуть і розширені.
В іншому випадку, з приходом до влади іншого президента, політична тележурналiстика, як і журналістика загалом, може зазнати змін, спрямованих не до великої свободи і демократизації. Якщо тепер різні телеканали тiєю чи іншою мірою намагалися об'єктивно висвітлювати події, пов'язані з першими політиками країни, то немає абсолютно ніякої гарантії, що Петро Симоненко не піднесе себе в статус «безгрішного і недоторканного». Швидше навпаки. Відповідно — перспективи політичної тележурналістики за такого розкладу не вельми райдужні.
Олексій МУСТАФІН, заступник шеф-редактора інформаційно-аналітичної служби телеканала «Iнтер»:
— Сподіваюся, що після виборів тележурналістика отримає новий імпульс для розвитку — принаймнi слабшатиме політичний тиск, і «розробка» соціальних тем — а це, мабуть, найбільш «телевізійний» напрям у журналістиці — вже не буде сприйматися як інструмент передвиборної агітації.
Звичайно, зниження політичної температури має і негативні наслідки — не можна відкидати, що після виборів знизиться інтерес до телебачення як до виду бізнесу з боку політичних структур (ТБ вимагає постійних інвестицій, а в міжвиборний період такої політичної віддачі, як під час виборів, від ЗМІ немає). Так що телекомпанії, особливо середні та невеликі, вже найближчим часом можуть потрапити у смугу фінансових труднощів. А працювати професійно лише на ентузіазмі (до того ж на голодний шлунок) дуже важко. Микола ВЕРЕСЕНЬ («1+1»):
— Існують дві версії розвитку подій. Одні твердять, що буде якесь пом'якшення, тобто тиск на мас-медіа зменшиться. Інші твердять, що тиск залишатиметься. Західні оглядачі й деякі журналісти є в цій заочній дискусії песимістами. Я особисто якраз належу до цих журналістів, оскільки поки не бачу ознак серйозних змін або натяків на такі ознаки. Хоча в цій країні все може бути.
Андрій ШЕВЧЕНКО («Новий канал»):
— Нічого не зміниться. На жаль.
Безпідставний оптимізм колег («Швидше б уже пройшли вибори...»), які мусили проти волі «висвітлювати» свого кандидата, — наївний. Ті, кому перед парламентськими виборами забороняли згадувати в сюжетах «Громаду» та Мороза, також думали, що після голосування можна буде дихати вільніше. Аж ніяк... Для політиків цієї країни вибори — постійний стан душі.
Політичним телевізійникам доведеться навчитися двом речам: 1) дивитися на нового президента спокійно, не згадуючи про глум, через який пройшла на цих виборах журналістика; 2) розповідати цікаво про політичні будні, коли не буде ні непередбачуваних «канівських четвірок», ні зведень з Центрвиборчкому.
Ольга ГЕРАСИМ'ЮК («1+1»):
— Думаю, суттєвих змін у політичній тележурналістиці не буде. Звісно, залежатиме від остаточно зробленого народом вибору президента. Від цього залежатиме лише, якої та скільки залишиться опозиції і її преси. Оскільки про опозиційне телебачення досі не йшлося, то не йтиметься і найближчим часом. Усе буде, як було завжди. Ті, хто особливо «зарвався», гадаючи, що вони абсолютно вільні, вочевидь, будуть відлучені і знайдуть собі роботу в іноземних агенціях. Хто вислужився — трошки перетопчуть тих, хто також вислужився, і розділять здобич. З'явиться ще група заслужених журналістів України, за ними потягнеться молода поросль. У принципі, як завжди, залишаться і ті, хто має талант не здаватися за будь-яких обставин. Вони вдосконалюватимуть своє мистецтво натякати.
