Ні, йдеться аж ніяк не про армійських новобранців, які в цей час теж готуються активно послужити Батьківщині. Політичні рекрути цієї осені переслідують зовсім інші цілі — більш довгострокові, але, звісно ж, не менш «державні».
Здавалося, інформаційний ажіотаж, що спостерігається в країні протягом останніх тижнів, наближається до свого піку. Але ж ні, скандалів дедалі більше, наявні політичні парадокси в телеглядачів уже викликають інформаційну печію, а далі ж іще буде. Мабуть, найбільшою несподіванкою минулого телевізійного тижня стала заочна поява в ефірах одразу кількох телеканалів Павла Лазаренка. У «Свободі слова» Савiка Шустера (ICTV) цікавилися його думкою про депутатську недоторканність та мало не розчулювалися з тієї причини, що він — проти. В ефірі «5 каналу» Павло Іванович пообіцяв усім обов’язково повернутися — і в країну, і в політику, — та заявив, що брати участь у виборах у блоці з «Нашою Україною» визнав би для себе честю. Борис Березовський продовжує кочувати інформаційними випусками всіх українських телеканалів, інтригуючи глядачів подробицями свого фінансування української демократії. Троє нардепів, які відвідали його в Лондоні, досі подають отриману там інформацію вкрай суперечливо, хоча всі троє бачили та чули одне і те саме. Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти Петра Порошенка, і тепер громадяни гадають, чи це показові виступи нової влади, що вибивають землю з-під ніг опонентів, чи прокуратура справді має намір боротися з корупцією, незважаючи на обличчя. І потім, довести справу до суду чи залишити її в «зрушеному» стані — це дві великі різниці. До речі, в ТРК «Україна», яка також коментувала це порушення справи, явні проблеми з відеоматеріалом: не можна ж два сюжети поспіль ілюструвати одними архівними відеоматеріалами.
Якщо ж говорити конкретно, то найбільш захоплюючим видовищем телетижня була все-таки програма «Свобода слова». Її учасники — Нестор Шуфрич, Юрій Луценко, Микола Катеринчук і Тетяна Засуха вже обіцяли нескучну дискусію, проте реальність перевершила всі очікування. Безумовно, всі вони красені, всі вони таланти, до того ж прекрасні актори, які добре засвоїли, що на публічного політика має бути цікаво дивитися. Що й було продемонстрованo публіці. Перебиваючи одне одного, спілкуючись на «ти», діючи за принципом «сам дурень», вони добряче розвеселили телеглядачів. Міміка, жести, взаємні визначення й обвинувачення, а головне — демонстрована щирість висловлюваних тверджень красномовно свідчили про те, що в нашій країні виросло й дозріло нове політичне покоління, яке діє за принципом «правда — ніщо, імідж — все». Те, що Шустер не тримає аудиторії, не стільки мінус, скільки плюс. Оскільки телеглядачі завдяки такій студійній анархії змогли максимально натішитися дійством. Тільки одного разу учасники негласно продемонстрували солідарність — під час ввімкнення з Америки, коли «в’язень совісті» Павло Лазаренко заявив про свої політичні наміри. Отут уже по обличчях можна було читати, як по букварю — політичний конкурент нікому не потрібен. І все-таки такий «базар-вокзал» — корисне видовище: виборець повинен знати, хто боротиметься за його голоси під час парламентських виборів.
Той же Юрій Луценко «зіркував» і в щотижневій «Іду на Ви» («1+1»). І, хай як це дивно, телеглядацьке телефонне опитування цієї програми продемонструвало, що більшість схвалює діяльність міністра МВС. Напевно, особливого схвалення удостоїлися висловлювання Луценка з приводу вкрадених у держави 17 млрд. грн., у чому винні чиновники різних рангів і депутати різних рівнів. Однак, як випливає із тверджень міністра, міліція зробила все, що могла, а ось прокуратура явно гальмує в справі доведення цих кримінальних сюжетів до логічного кінця.
Із цим твердженням навряд чи згоден генпрокурор Святослав Піскун. Але, з огляду на його зізнання в недільній підсумковій «ТСН» («1+1») про те, що про порушення справи проти екс-президента Леоніда Кучми він сам дізнався з інтернет-видання, «бо слідчі його не поінформували», чи можна суворо питати з генпрокурора, зважаючи на таку його «непоінформованість»? З іншого боку, якщо Піскун «не в курсі» з таких питань, то що він взагалі знає про діяльність свого відомства? Зате, очевидно, генпрокурор добре поінформований про роботу інших відомств. Наприклад, як вам таке висловлювання нашого головного прокурора про новопризначеного міністра юстиції: «Я б не звертав особливої уваги на те, що говорить пан Головатий, це його особиста справа, в нього свої погляди на право». Нам що, також прийняти такий підхід як керівництво до дії, і не звертати уваги на те, що говорять вищі чиновники, чи як?
Загалом, чим частіше дивишся телевізор, тим більш неприємно його дивитися. У таких умовах загальна новинна істерика з приводу епідемії пташиного грипу, що наближається до кордонів України, сприймається як не найстрашніше з того, що може з нами статися. Значно приємніше дивитися і хороші документальні фільми по «СТБ», хай і не про сьогодення в них йдеться. А «Тоніс» зі своєю пристрастю до тваринного світу — просто телеканал для релаксації. Щодня там хтось стрибає, хрюкає, пірнає і повзає — краса! Життя людей, не кажучи вже про політиків, аж ніяк не таке безневинне, логічне та зрозуміле. А дивлячись на те, як ягуар, наприклад, пожирає лань, просто душею відпочиваєш — йому так природою призначено, він не вегетаріанець. А ми чого йдемо проти природи?
