У Києві на майдані Незалежності з’явилася нова «оборонна» споруда — стіна із дерев’яних брусків, кожен з яких підписаний певним українським чи навіть російським містом. Таку об’єднавчу огорожу спорудили протестувальники з різних регіонів, і вона уже стала одним із найпривабливіших місць для фотографування на Майдані. Світлина з київським муром з’явилася навіть в архіві інформагентства Reuters. Хтось уже встиг назвати цей символічний об’єкт «Стіною плачу та боротьби», що насправді не відповідає дійсності, адже тут зовсім інші змісти. Алюзії ж щодо Берлінського муру також не виправдовуються — варто лише поглянути на розмаїття міст зі Сходу і Заходу в дерев’яному мурі: Одеса, Львів, Черкаси, Житомир, Рогатин, Жмеринка, Вороніж, Конотоп, Луганськ, Коломия, Сєвєродонецьк, Москва... «День» поцікавився у «будівничих» стіни, що ж вона означає для них.
Мар’яна Максим’як та Дмитро Садовий — сім’я. На Майдан вони приїхали зі Львова і залишили свою «родинну цеглинку» Бучач-Розділ. Мар’яна: «Ми приїхали на Майдан у Київ передусім як подружжя, як двоє людей, яким небайдуже, в якій країні ми завтра прокинемось. Мені хотілося б жити з упевненістю в завтрашньому дні, в країні, де не буде страху й застосування сили до мирних протестів, де можна не боятись, а народжувати дітей і бути щасливими». Дмитро: «Перебування на Майдані, перш за все, вияв громадянської позиції. Не можу спокійно спостерігати за тим, як без мого відома й волі вирішують моє майбутнє і нав’язують цінності, яких я не поділяю. Я тут для того, щоб показати, що на будь-яку дію знайдеться протидія».
На жаль, через свою хитку конструкцію стіна вже трохи обвалилася, і ніхто її не відновлює. Також, каже Мар’яна, деякі цеглинки зникли, в тому числі й їхня. Як пояснюють майданівці, деякі дерев’яні бруски застосовують уночі для обігріву, щоб люди не замерзли. Проте запевняють, що стіна повсякчас помітно збільшується.
