Чим заповнюється інформаційний простір у «ЛНР» і «ДНР»? До яких міфів апелюють проросійські керівники цих утворень? У який спосіб вони долучають до вигаданих «конструктів дійсності» населення? Відповіді на ці та інші запитання надав кандидат історичних наук Олександр Маєвський у лекції «Візуальна пропаганда в окупованому Донбасі: радянські аплікації на сучасний інформаційний простір», яка нещодавно відбулася у книгарні «Є».
РАДЯНСЬКІ АРХЕТИПИ ТА СУЧАСНІ РЕАЛІЇ
Відомою є схема, яку наводить доктор філологічних наук, професор, експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій Георгій Почепцов щодо моделі пропаганди. Це правило 4D (dismiss, distract, distort, dismay), тобто — розчаровувати, відволікати, перекручувати, жахати. Для цього використовують фейкові новини, медіа та події, фейкових експертів. У такий спосіб вони не просто викривлюють те, що відбувається, а конструюють насправді іншу реальність.
Для полегшеного сприйняття «нової реальності» російська сторона вирішила пояснити її через знайоме минуле — міф про перемогу у Великій Вітчизняній війні (як було згадано під час дискусії, це та подія, яка стала, не без допомоги, спільним «міфом» для всього пострадянського простору). Здійснюється це завдяки використанню матриці тогочасних архетипів і доповненню її сучасними реаліями.
Зокрема, до 9 травня учні на уроках трудового навчання готують таблички, на яких мають висіти фото родичів, які загинули під час Другої світової. Існують навіть схеми, якого розміру мають бути ці таблички, що саме має бути вказано і що робити, якщо немає фото. А якщо невідомо про родичів, то можна повісити фото сучасних «героїв», наприклад Захарченка.
Із 2015-го в ОРДЛО у школах, музеях проводять виставки радянського агітаційного плакату, що висвітлює боротьбу з нацизмом. Російські керманичі не лише додають до цих зображень текстівки, спрямовані проти України, а й розфарбовують зображення у жовто-сині кольори. Як було слушно зауважено на лекції, при цьому на плакатах активно використовують місцеві «маркери», малюючи, наприклад, пам’ятник у Донецьку. Більше того, після відвідування (обов’язкового, а не за бажанням) виставки діти мають написати твір про паралелі, які вони бачать між Другою світовою війною та нинішнім часом.
Усе це забезпечує спеціальна організація — ОПА («отдел патриотической агитации»). Вони ж випустили брошурки «захаровцы», щоб долучити до «нової реальності» наймолодших жителів «ЛНР» і «ДНР». А для молоді створено військово-патріотичний рух «Молодая гвардия», «загони виживання», їх навчають військово-тактичній майстерності...
ФЕЙКИ, ВІД ЯКИХ МОРОЗ ІДЕ ПО ШКІРІ
Загалом, переглянувши плакати, банери, якими наповнюють інформаційний простір «ЛНР» і «ДНР», здається, що потрапив у страшну антиутопію. Написи російською: «Порошенко — це геноцид», «Росія врятує від фашистської Укропії» — фейки, від яких мороз іде шкірою. Подібну реакцію викликає й банер з написом російською: «Герої не вмирають» і портретом Мотороли. Та, мабуть, найбільш показовою є наведена Олександром Маєвським мапа східних областей з написом: «Враг рядом...» — на ній по різних боках лінії фронту зображено «бійців» «ЛНР» і «ДНР» та українських військових. Представники новостворених «республік» зображені на світлому тлі териконів і заводів, один з них обіймає дитину. Натомість українські бійці — у протигазах, в усьому чорному, на тлі танків і палаючих будинків і заводів.
Це підводить до питання, як вести діалог з людьми, для яких правда подається як брехня, а наші герої — як фашисти. Звичайно, далеко не всі жителі Донбасу вірять у це все чи сприймають всерйоз. Однак протидія необхідна. Як запобігти цьому прагненню повернути частину українського населення на роки назад? Це питання досі залишається відкритим.
СТВОРИТИ ПРАВДИВІ ДОРОГОВКАЗИ
Стратегія дій Росії насамперед показує хиби української сторони. Як відомо, стратегія дезінформації розпочинається зі знаходження тріщини в суспільстві (на нашому прикладі — її великою мірою штучного створення через «проштовхування» ідеї поділу України на схід-захід). А далі — перетворення однієї частини нашої держави на інакшу, чужу і, маніпулюючи страхом, використовуючи метафору захоплення та руйнування сходу нацистами, насадження нових стереотипів і схем мислення. Найбільше вражає в цій мапі те, що йдеться про мешканців не різних держав, які не знають одне про одного, а про один народ. І попри те, що нині банери в «республіках» зосереджуються на гаслах типу: «Шахтарській праці — шану!», «Виховаємо достойне покоління!», «Урожай буде!» — щоб допомогти жителям сходу вийти з моря брехні, потрібні правдиві дороговкази. І творення їх — одне з наших пріоритетних завдань.
