Уже вкотре «український» загальнонаціональний телевізійний канал смачно, голосно та багатомільйонно обклав «сусідським» матом українських телеглядачів. Жіночок наших. І діточок. Зробив це, як і належить, у прайм-таймі. Точно знаючи, що він (канал той) буде не один. У суботу о 21-й годині 16 хвилин. Мозок відразу послався на реалії чинної влади — стовідсоткова відповідність образу. Але біда в тому, що триває таке телевізійне буття вже не перший рік, і забезпечує нам його прийнята в січні 2006 року законодавча база. Називається той документ «Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Одним із аргументів для удосконалення законодавства висувалися «стрімкі зміни в аудіовізуальному просторі України». Це насправді так. Зміни ці навіть були чітко зафіксовані та оприлюднені. Для прикладу в легендарному вже тексті «Відкритого листа українських співаків, музикантів, авторів, підприємців шоу-бізнесу з приводу катастрофічної ситуації в аудіовізуальном просторі України» надісланого на адресу керівництва України в січні 2004 року. Моніторинг, проведений для підтвердження заяв у листі, показав, що іноземні пісні та композиції — це до 90% ефірного часу на радіо та до 85% ефірного часу на ТБ, а 97,5 % опитаних фахівців стягують із музикантів хабарі за ротації. Заходилися «правити» законодавство. «Правильно» правити! Маємо результат: цивілізованих способів впливу на ситуацію в аудіовізуальному просторі українському громадянинові та українському громадянському суспільству не залишено! Для прикладу: якщо раніше будь-яка громадська організація чи просто фахівці галузі могли провести моніторинг ситуації в аудіовізуальному просторі та повідомити про тотальні порушення в цій сфері, то сьогодні «враховуються» результати тільки «правильних» перевірок. Будь-яке звернення громадянина України до Національної ради з питань ТБ і радіомовлення з викладенням будь-якого брутального факту порушення будь-якого закону України (навіть записаного на відео) не має ніякого значення! Свого часу я звернувся із журналістським запитом до керівництва Національної ради з приводу «не запіканих» в українському ефірі сусідських ідіом. Кабельники надали мені можливість порівняти те саме фільмове, серіальне та інше «добро» російськими супутниковими каналами і нашим ТБ. Так от: «там» свої матюки вони «запікують». Відповідь керівництва Нацради: «ніхто не звертається»! Тоді я миттєво «організував» керівництву «звернення», спрямувавши журналістські запити на ім’я... всіх народних депутаток у Верховній Раді. На якийсь час допомогло!
Зараз часи інші... А от закон той самий. У ньому «опис прав» телеглядачів нагадує «Правила поведінки в громадському транспорті», де довго і детально описується, що пасажир «зобовязаний», «не має права», «карається», «притягається», і на три слова описані права: «має право їхати». В нашому випадку «телепасажир» має право аж на «письмове звернення»: «...із зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної якості відповідних програм або передач і отримувати письмово або безпосередньо у передачах відповідь на звернення». Ось повний текст стандартної відповіді на звернення з приводу сусідських матів в українському ефірі: врахуємо! Цікаво, що «редакція» чинного законодавства містить прямі норми щодо неприпустимості «використання телерадіоорганізацій для: трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися...» (ст. 6). А ст. 28. закону зазначає, що телеканал «не має права розповсюджувати програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва». А ще в телевізійному продукті «...текстовий супровід не може містити брутальних слів, висловів тощо...». Але звернень, як ми вже довідалися, немає!
А як бути з нормою про «ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення»? У ст. 70 прямо написано «Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог законодавства...» І це друга — найголовніша — причина того, що на українських телеекранах «гуляє» мат.
«Телевізійні діячі мистецтв» швидко зрозуміли, що за жодних обставин ліцензію у них не відберуть. Раніше вони говорили: ми не можемо втручатися в зміст «чужих» програм. Тепер інші законодавчі вимоги: «відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телерадіоорганізації». Тобто він або редактори змушені перевіряти, що показує «його канал». А з цим проблема: як мені повідомила представниця комерційного мовника, яка відповідає за купівлю продукції для показу українцям: «а навіщо нам дивитися — це ж російське виробництво!» . До того ж , якщо раніше ліцензії в Україні (як у всьому цивілізованому світі) повинен був позбавляти відповідний спеціалізований орган — Нацрада, то тепер це належить робити суду. Чесному. Непідкупному. Вітчизняному. І факти, наведені громадою, — то так, «електронний шум»! Адже це тільки у Великій Британії брутальність в ефірі, «помічена» тисячами телеглядачів, може стати предметом вибачень на рівні прем’єр-міністра, а декілька емоційних «ф..в», кинутих в прямий ефір національного мовника знаним співаком в США, обходиться в кілька сотень тисяч доларів штрафу! У нас же «порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями». Правильно пролобіювали!
Уже чи не 15 років в Україні «не можуть» прийняти маленький такий документик — із визначеними сумами штрафів за порушення законодавства та умов ліцензій телерадіоорганізаціями в Україні. Остання спроба затвердити такі штрафи була здійснена в серпні 2009 року. Суми штрафів «не хочуть» затверджувати. Значить, будь-який чесний український незаангажований суддя «хацапупівського» суду через «процедурні порушення» стане на захист чесних комерційних українських мовників — матюкайтеся собі досхочу!
А поки що (в повторі — щоб не забули!) загальнонаціональний український телевізійний канал в неділю о 15.04 ще раз «нагадав» звернення головного героя фільму «ДМБ» до братів Алієвих... а також членів Національної ради з питань ТБ і радіомовлення: «Бувайте, іхтіандри х...єві!» (це цитата «титру» з дотриманням вимог щодо мови передач)...
