Ви ще не забули, як критикували (цілком слушно!) відпочинок Петра Порошенка на Мальдівах, а Юрія Луценка на Сейшелах? Справді, під час війни верховному головнокомандувачу і генеральному прокуророві кидати свою країну і вирушати на далекі екзотичні острови не можна.
Це просто небезпечно і особисто для них, але головне — для держави та її оборони. Особливо вправлявся у критиці «95-й квартал» й особисто комік Зеленський. Як вони глузували з високопосадових «туристів», скільки було іскристого гумору і жовчної сатири. Усім пояснили, що так чинити не слід. І що ж ми бачимо наразі?
Нинішні вожді повторюють усі помилки і провали своїх попередників, доводячи їх до абсурду, до гротеску й фантасмагорії. Спершу Президент Зе вирушив відпочивати (він це дуже полюбляє, за менш ніж рік у президентському кріслі відпочивав вже кілька разів) до рідних Карпат (Буковель), про що повідомлялося. А потім раптом опинився в благословенній Аравії, в країні Оман. Про що не повідомлялося, поки не просочилася інформація через якийсь російський ресурс. Зе не завадило б затямити, що Росія спокійно видає таємниці тих, хто має з нею справу. Адже ми про непублічну діяльність української влади часто дізнаємося саме з російських джерел. Тому на Банковій повинні мати на увазі, що Москва будь-якої миті, коли визнає за потрібне, оприлюднить те, про що обіцяла мовчати. Так сталося і цього разу. І тоді оточення Зе почало вивертатися і виправдовуватися з грацією клишоногого жителя російської тайги. Спочатку розповідали, що в Зе в Омані відпочинок, візит приватний і за свої трудові заощадження. Потім виявилось, що візит водночас й офіційний. Мовляв, треба було поговорити про інвестиції Оману в українську економіку. Проте із самісінького початку вся конструкція офіційної брехні почала розвалюватися. Брехати теж треба вміти. Якщо візит офіційний, то як він може здійснюватися за особисті кошти? Окрім того, Президент має дотримуватися протоколу, а за протоколом він зустрічається в іноземних державах з персонами свого рівня: президентами й прем’єрами.
В Омані сталося рандеву з якимось «старшим помічником молодшого заступника». А тут ще невдовзі після приїзду Зеленського помер султан Оману Кабус. І сам приїзд чомусь відбувся у момент апогею збройної конфронтації між сусіднім з Оманом Іраном та США.
Але ж Україна — країна, що воює. Раптом щось станеться, а верховного головнокомандувача немає на місці, тим паче що за Конституцією президент не має права передавати свої повноваження нікому. Ну а якщо російські танки прорвуться під Харковом і Черніговом і помчать на Київ, а верховий у цей час відпочиває в розкішному арабському готелі, «імені Шахерезади» в далекій країні Оман. Та хіба лише він? За повідомленнями ЗМІ, шеф СБУ в цей же час відпочивав з родиною в Куршавелі (Франція), насолоджуючись красою французьких Альп, а де й чим насолоджувався шеф Офісу Президента Богдан, взагалі невідомо. Усе це й змусило на каналі «Прямий» Матвія Ганапольського струснути повітря вигуком відчаю: «Хто ж у нас сьогодні черговий по країні?» Чергового не виявилося. Юрій Бутусов на каналі «24» підбив підсумок: «Керівництво України не готове до реагування на зовнішні виклики». Таких обирав наш безнадійно (?) мудрий народ.
На каналі «Еспресо-TV» у програмі «Червоні лінії» ведучий Сергій Висоцький сказав, що є підозра щодо якихось таємних перемовин в Омані за можливої участі представників РФ. Ну, це поки що версія. Хоча цілком імовірно, що під виглядом відпочинку в Омані вирішувалися якісь серйозні питання. Енергоексперт пан Гончар висунув гіпотезу про те, що перемовини були пов’язані «з газом, можливо, щось корупційне, у стилі «Росукренерго». Враховуючи, що «Нафтогаз» відмовився від виграшних судових позовів до «Газпрому» (на 12 млрд дол.), не можна відкидати, що «Газпром» вирішив «віддячити» своєму добродійникові з Києва.
За певний час, коли знову заговорять про Донбас, росіяни почнуть «зливати» інформацію. Чи, бува, не підготував Кремль для Зеленського пастку «Оману»?
Політолог Володимир Горбач висловився так: «Зе не може пояснити до пуття, що він реально робив в Омані. Вони від самого початку почали замітати сліди». А екснардепка Вікторія Пташник звернула увагу на те, що досі не повідомили склад делегації, яка супроводжувала Зе до Оману. Спочатку Зеленський не хотів світити Андрія Єрмака. Адже Єрмак відповідає за перемовини з Росією, зустрічається із впливовими представниками російської верхівки. Певно, комусь у Москві виявилося недостатньо Єрмака, були потрібні особисті гарантії Президента.
За спиною українського народу відбувається щось серйозне, таємне й небезпечне для України?
На думку С. Висоцького, Кремль заганяє Зе в пастку, яка виявиться прірвою для нашої країни. Зе нам нічого не розповість, але його в потрібний момент здадуть росіяни. А енергоексперт Гончар вважає, що навколо Зеленського сформовано фронт зовнішнього керування. Це було і за Януковича, хоча тоді скінчилося невдало. А на думку політолога Горбаня, сьогодні Росія закріплює в Україні свої завоювання (Крим і Донбас) перед новим кидком.
Цілком незрозуміло, як з нинішньою владою, яка за оцінкою співголови парламентської фракції «Європейської солідарності» Артура Герасимова, постійно демонструє «безвідповідальність, некомпетентність і боязкість» захищати Україну»?
Існує закономірність, яку в нас ніяк не хочуть зрозуміти ні вожді, ні широкі народні маси: що більше Україна готова до війни, то більше має шансів війни уникнути. Сьогодні ми розплачуємося війною за десятиліття національно-інфантильного пацифізму.
А катастрофа нашого літака в Ірані змушує згадати цілу низку аналогічних подій, в яких проглядається щось спільне. Згадаймо загадкову загибель під Катинню польського літака, в якому був президент Польщі і вище політичне керівництво цієї країни.
Згадаймо малайзійський лайнер над окупованим Росією Донбасом. Там була російська ракета і комплекс «Бук». А над Тегераном український літак було збито російською ракетою комплексу «Тор». Скрізь російський слід. До речі, чому наша влада не закрила польоти з України до Ірану, коли ця країна опинилася на межі війни зі США після ліквідації генерала «Корпусу вартових ісламської революції» Сулеймані? І знову лунають дивні пояснення, мовляв, інші літали й нічого. Інші літали, а літак збили наш. Влада України ніяк не хоче зрозуміти, що вона відповідальна не перед «іншими», а перед українським народом і має навчитися жити власним розумом. У нас і щодо малайзійського лайнера над Донбасом теж казали, мовляв, хто ж міг подумати, що Росія привезе потужні висотні комплекси ППО. А 2014-го казали: ну, хто ж міг подумати, що Росія нападе на Україну. Влада повинна думати, це її обов’язок, за виконання якого вона отримує не такі вже й маленькі гроші. А як тепер стало відомо — величезні (особливо для пересічного українця). Приміром, як повідомив ZIK, заступниця міністра культури отримала у грудні 2019 близько 300 тисяч гривень. Питання, чому бойовий офіцер, командир бригади, батальйону, постійно ризикуючи життям на фронті, отримує у багато разів менше, а чиновник, що гріє і без того тепле крісло, заробляє гроші, які мільйонам українців і не снилися? Ще й думати не хочуть.
Ну тепер, нарешті, про приємне. На «5 каналі» відбувся телемарафон з Литвою. Литовці у присутності свого президента Гітанаса Науседи збирали кошти на допомогу Україні, що воює. Це було дуже зворушливо. У київській студії був присутній Євген Дикий, кавалер двох литовських державних нагород за участь в обороні вільнюського телецентру від радянських десантників. Нині пан Євген — відомий ветеран війни з російським агресором, пан Дикий воював у складі добровольчого батальйону « Айдар».
Що ж, Литва — старий союзник України, який нас розуміє краще, ніж багато інших країн, хоча й не вживає лицемірну російську лексику на зразок «братського народу». Євген Коновалець, лідер ОУН, мав паспорт Литовської республіки, яка надавала допомогу ОУН. Нині в Каунасі стоїть пам’ятник полковникові Коновальцю. У Києва такого пам’ятника немає, а в Каунасі — є.
