Нинішня телевізійна пора примітна розмаїттям передвиборних телепроектів, про що вже не раз писав «День». Більшість загальнонаціональних і мережевих каналів («1+1», УТ-1 спільно з «Гравісом», СТБ і ICTV) обрала таку форму як теледебати — в різних варіаціях. «Інтер» обмежився «Системою координат» , у якій раз на тиждень представникам найбільш «рейтингових» партій доводиться відповідати на конкретне запитання. ICTV крім дебатів у форматі «3х3» , які виходять в ефір раз на тиждень і, відповідно, не можуть охопити весь спектр політичних сил, щодня роблять ще програму «Народний екзамен» , де політики тягнуть «екзаменаційний білет» з відеозапитаннями виборців. «Це один з декількох передвиборних проектів каналу, — говорить генеральний директор ICTV і ведучий програми «Народний екзамен» Олександр БОГУЦЬКИЙ . — Мета, яку ми поставили перед собою відразу — проекзаменувати наших кандидатів у народні депутати на предмет того, наскільки вони готові до роботи у Верховній Раді, що вони можуть зробити для своїх виборців. Якщо на теледебати можна прийти з домашніми заготовками і цитатами з передвиборних програм і потім зорієнтуватися на місці, то ми відразу пропонуємо відповісти на конкретне запитання конкретного виборця».
А ось «Новий канал» з самого початку не мав наміру проводити теледебати. Але проект «під вибори» все ж зробив — у рамках новинної програми «Репортер». Про цей проект розповідає керівник інформаційно-аналітичної служби «Нового каналу» Ігор КУЛЯС:
— Свого часу «Новий канал» цілком свідомо відмовився від проведення передвиборних теледебатів. Крім причин технічного і технологічного характеру була ще одна, набагато вагоміша. Ми дійшли спільної думки, що дебати як форма більш прийнятні тоді, коли виборцю важливо не тільки порівняти програми кандидатів, але й побачити наочно, яку (в тому числі!) особистість він обирає. Наприклад, на президентських виборах. На виборах же парламентських, особливо при нашій слабо структурованій партійній системі, це не зовсім коректний спосіб інформування виборців.
Адже партія може мати цілком харизматичного, красномовного і фотогенічного лідера, але є нічим як організація і сила, покликана відображати настрої та надії певної частини виборців. У той же час цілком серйозна і системна партія може саме такого лідера і не мати. Прикладів і першого, і другого у нашій політиці більше ніж досить. Питання в тому, чи виграють суспільні інтереси у тому випадку, коли яскравий лідер набирає додаткові очки для своєї партії-«пустушки», виграючи словесну баталію у прямому ефірі у неяскравого лідера системної партії з серйозною програмою, реальною електоральною базою і структурою, здатною у разі приходу до влади забезпечити цю владу компетентними кадрами для реалізації партійної програми? До речі, дебати на ряді телеканалів (якщо навіть відвернутися від застосовуваних елементів свідомого маніпулювання суспільною свідомістю) досить яскраво підтвердили висловлений вище погляд на речі.
Разом з тим, нехай це не видасться пафосним, команда «Репортера» прагне давати своєму глядачу адекватну, наскільки це можливо, картину реальності. Тому нам здалося явно недостатнім політичні сили, що йдуть на вибори, подавати на суд глядача тільки лише в суєті і «текучці» щоденних репортажів «на тему...». Тим більше, що теми в умовах «компроматної війни» розподілено нерівно: для одних — негативні, для інших — позитивні. Треба було все-таки розповісти про «колективних учасників» виборів більш повно і детально. Тому ми вирішили присвятити кожній силі по повноцінному сюжету — своєрідній «візитній картці». Зрозуміло, ми обмежили коло претендентів лише тими, хто, на наш погляд, має більш або менш реальні шанси подолати 4% бар’єр і потрапити до парламенту. Головним орієнтиром відбору служили результати рейтингових опитувань авторитетних соціологічних організацій, у тому числі підтверджені дослідженнями, замовленими нами. Також враховувалися динаміка цих показників, ефективність обраних партіями/блоками передвиборних технологій і ряд інших моментів. Групу лідерів становили 13 суб’єктів виборів. У сюжетах про них ми намагаємося неупереджено викласти історію партії/блоку, її відмінні (від інших) риси, нагадати про її «політичних важкоатлетів». Друга складова — це основна ідея, мета, з якими ця політична сила (блок політичних сил) йде до парламенту. Ну і, по- третє, ми надаємо лідерам цих політичних сил можливість самостійно пояснити глядачам якісь речі, які є стійким негативом цих сил (якщо такий є).
Ми намагаємося витримати рівні умови для героїв цього невеликого «серіалу». Напевно, це не ідеальний спосіб представлення учасників виборів, у нього, звичайно, є свої недоліки. Однак на даний момент саме він виявився найбільш ефективним компромісом між інтересами нашого глядача, інтересами героїв наших сюжетів, нашими внутрішньоредакційними принципами і нашими сьогоднішніми можливостями.
Від редакції. Нагадаємо, що «День» на початку «теледебатного» марафону запросив наших читачів узяти участь у визначенні найбільш вдалої форми передвиборного телеінформування, а також — кращого запитання і кращої відповіді, що прозвучали в тому або іншому передвиборному телепроекті (зрозуміло, якщо їхній формат передбачає наявність запитань і відповідей). А для тих, хто стежить за теледебатами, повідомляємо, що, за інформацією прес-служб каналів, у цих дискусіях очікується участь: 22 березня — КПУ, блоку «Наша Україна» і « Команди озимого покоління» («3Х3», ICTV), 26 березня — блоку «Новий світ» і Морської партії України («Саме ті. Дебати», «Гравіс», УТ-1), 27 березня — Народної партії вкладників і соціального захисту і Партії реабілітації важкохворих («Саме ті. Дебати», «Гравіс», УТ-1). Склад учасників майбутніх «телебаталій» на інших каналах поки не розголошується.
