Важко сказати, чи розрядилася атмосфера біля наших кордонів. Після розмови із президентом США Путін своїх військ, що нависають над Україною, не прибрав. Шалена антиукраїнська пропаганда в Москві не припиняється. Але, принаймні, ми мали можливість перевірити, чи здатна наша влада керувати державою в екстремальних обставинах. Перевірили. Не здатна... Українці стривожені, чекають якихось пояснень, якихось дій. Але нічого цього нема. Президент Зеленський радує маси «відосиками», де він зміцнює свої м’язи у спортзалі. А треба було б зміцнювати м’язи української армії та територіальної оборони... Якщо путінська армада увірветься в Україну, то чи можемо ми розраховувати на цю владу? А тут ще журналісти з’ясували, що один із заступників міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського взагалі громадянин Російської Федерації... Ми це вже проходили за пана Януковича, коли в нас Міністерство оборони та СБУ очолювали «кремлівські брати»... Цього заступника вже звільнили, щоправда, він сам стверджує, що пішов за власним бажанням.
Загалом, стурбовані маси живуть самі собою, а влада сама собою. Тут треба терміново діяти, а нема кому. Б’є на сполох ексдепутат, журналіст Сергій Висоцький. Він свідчить, що наш північний фланг не зміцнили. 175 тисяч російських військ замало для окупації України, але цілком достатньо, щоб зробити стрімкий кидок на Київ, налякати Зеленського (це не складно) і досягти капітуляції. Пустопорожні розмови знавців про те, що російських формувань не вистачить на всю Україну, нас не врятують. Якщо російські генерали вміють воювати (а вони вміють!), то навряд чи діятимуть так, як уявляють наші мудреці. Є абеткові істини історії військового мистецтва, які викладаються у будь-якій військовій академії. Ще за кілька століть до нашої ери давньогрецький полководець Епамінонд зробив відкриття у військовій справі. Він показав на досвіді, що для перемоги зовсім не обов’язково бути сильнішим за супротивника завжди і скрізь. А треба виявитися сильнішим у потрібному місці та у потрібний момент. Завдяки цьому відкриттю Епамінонд розгромив спартанську армію (спартанці — найкращі воїни в Елладі), яка чисельно була вдвічі сильнішою. Тепер сучасні військові називають відкриття стародавнього грека принципом «концентрації зусиль і засобів у напрямку вирішального удару».
Російським військам можна не чіпати Харків, не чіпати Дніпро, не чіпати Одесу, а зосередитися виключно на Києві. Чи маємо чим захищати столицю? Хочеться сподіватися, що маємо, що сильні удари у напрямку Києва з боку Чернігова та Житомира не стануть для нас несподіванкою.
З цього приводу на «Прямому» виступив пан Турчинов. Я йому не дуже довіряю, бо він 2014 року показав себе не найкращим чином. На початку минулого століття відомого російського вельможу графа Вітте, який не зміг ефективно провести переговори з Токіо після російсько-японської війни та втратив південний Сахалін, російська преса єхидно називала: граф Полусахалінський. А у нас: Турчинов — Безкримський. Але Турчинов говорив правильні речі. Він запитував: «Для кого Зеленський будує дороги? Для російських танків? Водночас, за його словами, не будуються укріплення на півночі, де можливий удар.
Турчинов сказав: «У нас навіть пального немає!»
Ведучий Калниш запитав: Це халатність чи саботаж?
Відважний Турчинов ухилився від прямої відповіді.
А в цей час пан Зеленський заявляє, що «не виключає референдуму про припинення війни, про Крим та Донбас».
Так, нехай український народ візьме на себе відповідальність за капітуляцію, а слуги народу — лише виконавці його волі.
Витончена комбінація, як думають на Банковій. Але якщо Зеленський піде на капітуляцію «в ім’я миру» за рахунок відмови від Криму та Донбасу, то підпише собі вирок, якого вже ніколи не буде оскаржено. І аргументи про «волю народу» не допоможуть...
На «Еспресо» Антон Борковський розмовляв з екс-міністром культури, бригадним генералом Чеченської Республіки Ічкерія Ахмедом Закаєвим. Він ознайомив зі своїм поглядом про останні події на російсько-українському кордоні. Україні треба не піддаватися на шантаж Кремля, а вирішувати свої питання, постійно порушуючи тему повернення Україні її незаконно анексованих територій — Криму та Севастополя. Якщо Україна піде на виконання Мінських домовленостей у їхній російській редакції — це буде її поразка та капітуляція. Вибори 2019 року, на думку Закаєва, виграли «брехливі миротворці», це був приємний для Кремля сигнал, відповідальність за війну з агресора перекладалася на Порошенка. Не Україна розпочала цю війну, отже, не вона може її припинити. Замість того, щоб готувати країну до відбиття агресії, до боротьби за свободу, Зеленський продовжує свої безглузді та шкідливі «миротворчі піруети».
Чи дав нам президент Байден якісь гарантії «пристойної поведінки» Путіна щодо України? Звісно, ні. Багато хто в Європі вже порівнює Байдена з Чемберленом. Буквально невдовзі після розмови Байден — Путін Росія розпочала активні дії в Азовському морі, закривши 70% акваторії для України та інших країн. Події в Афганістані дуже надихнули Кремль, там вирішили, що США тепер скрізь так діятимуть. Але Україна — це не Афганістан, це Європа. Якщо допустити тут слабкість, то завтра США та НАТО матимуть проблему Балтійських країн та Сувалкського коридору в Польщі. Якщо не реагувати на ці загрози, то постає питання: а навіщо тоді НАТО?
На телеканалі «Україна-24» відомий Дмитро Співак знову бився у пацифістській істериці, закликаючи у воюючій країні не говорити про війну. Узагалі не говорити. Адже є безліч інших справ, вартих суспільної уваги.
Цікаво висловився про нинішню енергетичну кризу експерт Михайло Гончар. Він згадав 1948-1949 рік, коли з волі Сталіна Західний Берлін став жертвою блокади, зокрема енергетичної. Тоді західні країни організували повітряний міст, і сталінська блокада провалилася. На думку Гончара, необхідно й тепер організувати такий міст (мабуть морський) між США та Європою.
Наша ж, українська, енергетична криза — за Гончаром — наслідок саботажу «зеленої» влади. Атомну енергетику в Україні штучно зробили збитковою.
Але ж після 2030 року Україна, за дослідженнями американських учених, може вийти на видобуток 70 мільярдів кубометрів газу на рік. На це можна було вийти вже давно, якби не саботаж олігархів та чиновників, зачарованих на схід...
Оскільки Банкова самоусувається від вирішення національних проблем, на допомогу приходять стратегічні партнери. Зокрема, США наклали санкції на Андрія Портнова за, як висловилися за океаном, «використання корупційних методів для впливу на правосуддя». А що в Україні цього зробити не могли? Може, США якось вирішать питання і з Окружним адміністративним судом Києва (ОАСК), якщо в нас цього зробити не можуть... Що ж, виборці хотіли саме таку владу. «Бачили очі, що купували...»
P.S. Як заявила нардепка Ірина Геращенко, у референдумі з Криму та Донбасу зацікавлена лише одна країна — Російська Федерація...
І В.А. Зеленський...
