Сьогодні ми публікуємо лист Дарії Піотровської, яка є членом Агенції «Юн- прес» міського Палацу для дітей та юнацтва. Вочевидь, Дарія уважно читає «День» і склала свою думку стосовно запитань тих численних дискусій про роль журналістів та журналістики у сьогоднішній Україні, які на наших сторінках ведуться. Якщо щось із того, про що Дарія пише, їй вдасться у майбутньому привнести у своє життя в журналістиці — про яку вона, мабуть, мріє — то буде, напевне, цікавий і професійний результат. До речі, ми будемо раді й іншим листам юних читачів. Наприклад, ось таке запитання для роздумів: «Які проблеми, на ваш погляд, є зараз для української молоді найактуальнішими? Як їх вирішувати? Чи є у вас свій власний — як позитивний, так і негативний — досвід щодо цього?» Чекаємо на ваші листи з поміткою «Форум молоді» за адресою: 04212, Київ 212, вул. Маршала Тимошенка, 2л,e-mail [email protected]. Кращі твори будуть нами опубліковані, їх автори одержать симпатичні призи від «Дня».
Преса — це четверта влада країни. Така формула незалежності преси стала традиційною. Звичайно, це правильно! Але! Чи має існувати преса як четверта влада тільки після перших трьох? Напевне, ні. Вона має іти поряд із законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Саме преса має бути їх наглядачем, який би стежив за тим, щоб дерево державного правління не засохло і всі гілки його росли б і розвивалися у згоді та співпраці. Тоді плоди цього дерева неодмінно принесли б користь суспільству й кожному з його членів. У цьому розумінні пресу вірніше іменувати не четвертою, а першою суспільною владою. Газетне, телевізійне слово — це народне слово. На жаль, зараз таких чистих, відвертих слів ми не зустрічаємо часто. Отримавши чимало політичної свободи, засоби масової інформації опинилися під економічним та фінансовим гнітом. Рідко яке видання може вижити самостійно, майже всі газети й журнали живуть на кошти тимчасових спонсорів. Звідси виникає ціла низка питань про те, який насправді стан справ сьогодні у сфері ЗМІ і яка доля їх чекає завтра. Тому й дієвість преси зараз менша, редакції тягають по судах, журналістів викрадають, а то й убивають…
До речі, як література й поезія, українська журналістика за своєю природою та витоками завжди відрізнялася від західної самим підходом: вона від початку була журналістикою просвітницькою, повчальною, моралізуючою. Західна ж журналістика йшла за читачем, вона лише повідомляла йому новини й факти. Можливо, тому «американізація» преси вбачається зараз у розвитку «журналістики факту» та зникненні багатьох аналітико-публіцистичних жанрів.
Якщо ж ти, читачу, вирішив стояти на сторожі правди, відстоювати інтереси свого народу, запропоную тобі такий собі нехитрий, але правдивий «Тренінг, або 10 заповідей для Журналіста»:
1. Нахабство — не головна риса характеру журналіста.
2. Чесність, наполегливість, працелюбство, принциповість, любов — це твоє.
3. Май свою точку зору.
4. Умій її відстоювати.
5. Не проводь жодного дня без написаного рядка.
6. Ніколи не продавайся, бо будеш непрофесіоналом.
7. Знай щось про все і все про щось.
8. Удосконалюй свою мову, розширюй світогляд.
9. Що б ти не писав, пиши з любов’ю.
10. Не забувай, що навколо тебе живуть ЛЮДИ!
