Дедалі менше відчувається на наших телеканалах прагнення до новаторства, пошуку новизни. Складається враження, що всіх все влаштовує, і ніхто не хоче зайвого творчого клопоту.
Якось воно рухається, ну й нехай собі рухається. Одні й ті ж неодмінні обридлі спікери, одні й ті ж сумнівно кваліфіковані експерти (хоча інколи трапляються і такі, що добре знають свою справу), давно знайомі монологи, стандартні репліки, все ті ж безплідні і безглузді дискусії, нудні чвари і з’ясування стосунків та осточортілий політичний піар.
Ось і цього разу ваш покірний слуга на каналі «112 Україна» знову нарвався на «політичного аналітика» (так його відрекомендували) Тараса Чорновола. Цей у минулому полум’яний прибічник Януковича нині виступає в ролі полум’яного апологета політичного курсу Петра Порошенка. Якщо це щиро і безкорисливо (адже з Януковичем теж так було!), то що ж, всяка людина має право на добросовісну помилку. Чорновіл у діяльності президента бачить суцільні успіхи і тріумфи (у тому числі й на зустрічі з Меркель, Олландом і Путіним у Парижі). А тим часом мислячі люди не можуть не бачити, що виконання цих паризьких умов неминуче приведе нас у черговий тепер уже дипломатичний «котел», у таке болото з якого буде вкрай важко вибратися.
ВИБОРИ... ПІД ДУЛАМИ АВТОМАТІВ
Наслідки паризького, як вважає автор цих рядків, провалу, обговорювали на ICTV у програмі «Свободі слова». Виступив учасник контактної групи в Мінську Роман Безсмертний, але висловлювався настільки дипломатично, тобто туманно і неясно, що зрозуміти його було складно.
Політолог Олена Гетьманчук запитала Безсмертного: чому Меркель і Олланд не розуміють, що нав’язування особливого статусу Донбасу може викликати гострий конфлікт у центрі України, не менш гострий, аніж на сході? Безсмертний запевняв, що Захід це розуміє. Щось не видно.
До мікрофону виходив і міністр закордонних справ Павло Клімкін. Міністр попереджав (нас чи себе?), що так звані ДНР/ЛНР можуть бути для України троянським конем, що нам не потрібне продовження Мінських домовленостей, що ми потребуємо українського Донбасу, а не території, контрольованої росіянами.
Загалом, пан Клімкін усе розуміє абсолютно правильно. Чому ж такий розрив між розумінням і діями? Прозвучало в його виступі і нарікання на «несподіванку» агресії з боку Росії. Подібні скарги мене і смішать, і дратують. Уявіть собі, що на вашій вулиці мешкає сусід, який п’ять разів відсидів у в’язниці за зґвалтування. Потім він знову ґвалтує і мешканці в подиві здіймають руки до неба: ну хто ж міг подумати, що він на таке здатний? Яка вражаюча несподіванка. До моменту нападу на Україну Росія вже мала в своєму «активі» війну проти Молдови в Придністров’ї, війну початку 90-х років проти Грузії в Абхазії, дві колоніальні війни в Чечні, участь у війні в Таджикистані, напад на Грузію 2008 року. Не потрібно виправдовувати політичну сліпоту української верхівки, яка займається при владі зовсім не тим, чим має займатися адекватне керівництво країни.
Багато присутніх у студії заявляли, що будь-які вибори в ДНР/ЛНР відбуватимуться під дулами автоматів російських і маріонеткових військ. Ведучий Куликов задав абсолютно ідіотичне, але цілком у його стилі запитання: а якщо зі сходу України виведуть російські війська, то чи не буде це означати, що вибори там пройдуть під дулами автоматів українських військ? Тобто цей пан поставив на одну дошку Збройні Сили України і армію агресора. Куликов не бачить між ними жодної різниці. За його логікою, в Польщі вибори відбуваються під дулами автоматів польських військ, в Угорщині — угорських, а в США — американських. Куликова постійно заносить і його задушевні посиденьки з сепаратистами в Донецьку були абсолютно закономірними. Колишній шеф СБУ генерал Ігор Смєшко зазначив, що ми не змогли створити сильну державу з сильною дипломатією (дійсно, часто виникає відчуття, що наші дипломати ковтають усе, що їм підсовують на перемовинах), покартав союзників, сказавши, що байдуже ставлення Заходу до євроінтеграційних зусиль України вплинуло на дії Росії, її спровокувала на напад наша слабкість, слабкість Європи і політична слабкість США. На думку генерала, якби ми захищалися в Криму, у нас не було б війни на Донбасі. Смєшко вважає, що санкції впливають на Росію, але на відміну від Європи, Путін сам усе вирішує і не потребує узгоджень. Виступаючий лякав тяжкими наслідками розпаду Російської Федерації. Це нагадало, як нам малювали апокаліптичні картини розпаду СРСР (пригадаймо виступи Джорджа Буша-старшого і Маргарет Тетчер). Але Радянський Союз розпався доволі спокійно, попри його величезний ядерний потенціал, в основному по кордонах союзних республік. А РФ має всі шанси без особливих ексцесів розпастися по кордонах її федеральних округів, яких на сьогодні є вісім: Північно-Західний, Центральний, Південний, Приволзький, Уральський, Сибірський, Далекосхідний і Північно-Кавказький. Вони на даний момент уже мають свої регіональні керівні структури: прокуратури федеральних округів, федерально-окружні органи МВС і ФСБ, федерально-окружні уряди і подібне. Тобто, в разі чого, зможуть узяти владу на місцях у свої руки. Між іншим, в адміністративному сенсі ці федеральні округи дуже нагадують колишні радянські союзні республіки. Цікаво, в Кремлі свідомо все таке планували з федеральними округами, чи так вийшло само собою.
Завершальне слово генерала Смєшка було коротким і ємнісним: нам потрібно негайно підсилювати українську армію. Але як це донести до мізків наших керівних бізнесюків?
НЕДОВІРА ДО ДИПЛОМАТІЇ
Політолог Сергій Таран похвалив українську дипломатію, але зазначив, що в Україні після провалу Будапештських гарантій сформувалася величезна недовіра до будь-якої дипломатії. А гарантом дипломатичних угод, на його думку, може бути лише українська армія. Що ж, мені як старому мілітаристові, який ніколи не забуває слів Миколи Міхновського «Військо, — це право нації на існування» приємно чути такі заяви від наших ліберальних політологів. Аналітик Олександр Сушко висловився в тому сенсі, що в суспільстві наростає поляризація і агресивна недовіра до влади. Люди повертаються з війни. Вони бачили значення сили. Щось може перенестися з Донбасу до Києва. Сушко висловив побоювання за долю нинішнього ще не повністю збанкрутілого політичного класу України... Та хай він згине, щоб я переживав за його долю, мені Україну шкода, а не цих злодіїв і зрадників!
У Павла Кужеєва на «112 Україна» народний депутат, глава комітету ВР з міжнародних стосунків Ганна Гопко ділилася своїм баченням теперішнього моменту. Зокрема, озвучувала своє коронне речення про безальтернативність Мінського формату, цього разу вона з’явилася в такій редакції: «У Путіна немає альтернативи виконанню Мінських угод». А я з жахом подумав: а раптом Путін, на відміну від пані Гопко, не знає, що в нього немає альтернативи? І тоді він може залишити свої війська на Донбасі під виглядом освяченої Мінськом «народної міліції», може приєднати до РФ частину Луганської області (ту, що раніше входила до складу земель Всевеликого війська Донського), може заморозити конфлікт і повісити свої «бантустани» на шию державному бюджетові України. Справді, у нього варіантів багато. Пані Гопко розповіла про свої побоювання щодо можливої внутрішньої дестабілізації в Україні. Але джерелом такої сьогодні в найбільшій мірі виступають представники «рошенівської» влади. Півтора роки демагогії замість реформ, жодних кроків для наведенню ладу в судовій системі, в прокуратурі (є заяви, не видно змін), соціальна політика — суцільний наступ на життєві інтереси трудящих, боротьба з корупцією — карикатура. Все це створює колосальне внутрішнє напруження в країні. Не знаю, які звіти кладуть на стіл президентові придворні соціологи, але температура в соціальному «казані» нестримно зростає. Сподіваюся, що пані Гопко заклинає не лише маси, але й чинну владу, не розгойдувати «човен». Бо саме влада дестабілізує ситуацію найбільше...
Потрібно чесно зізнатися самим собі, що 2014 року нас черговий раз ошукали ті особи, яким ми мали необережність повірити. Це трагічна помилка. Але помилки потрібно виправляти, інакше — безвихідь і безнадійність. А вожді, прийшовши до важелів управління, негайно відмовилися виконувати програму Майдану. Олігархи знову ошукали суспільство і в цьому основа всіх бід сучасного українського соціуму.
На Центральному каналі змістовно спілкувалися колишній міністр ЖКГ Олексій Кучеренко і відомий спортивний коментатор Валентин Щербачов. Останній розповів, що якийсь боєць Нацгвардії йому оповів, що найкращу техніку, найсучасніше озброєння дають до тих підрозділів НГ, яка не на передовій. Готуються до внутрішнього вибуху? Так уже готувалися. За Януковича... Співбесідники дійшли цікавого висновку: потрібно знайти безкровний варіант перезавантаження влади...
