— Що ви особисто сприйняли б як диво в діяльності
наших ЗМІ найближчими місяцями?
Сергій НАБОКА, генеральний директор УНІАР, ведучий ТРК
«Ера» і Радіо «Свобода»:
— Диво? Якби ЗМІ стали страшенно багатими. Якби у кожного
головного редактора кабінет був завалений мішками з «баксами». А журналісти
вернули ніс: «Тю, знову зарплату привезли!» Тоді, по- перше, в кожному
конкретному виданні залишилися б тільки справжні журналісти, тобто ті,
хто саме тут — за покликом серця. По-друге, сервілізм як поняття здох би,
а по-третє, нашу пресу було б весело читати, дивитися і слухати. Ось це
було б диво!
Микола КАНІШЕВСЬКИЙ, ТІА «Вікна»:
— О, диво м було б те, якби під час президентської гонки
ЗМІ показували не тільки «претендента №1», а й інших претендентів. А то
складається враження, що деякі наші колеги по телеефіру взагалі не знають
про передвиборні баталії і показують лише єдину точку зору. Адже людей
це цікавить, і постійна присутність у ефірі лише одного кандидата працює
йому тільки на шкоду. Ось у останньому перед літньою відпусткою випуску
«Вікон тижня» ми дали підбірку матеріалів по регіонах. Ми не замовляли
ані їхню спрямованість, ані тональність, а вийшла загалом складна і жива
картина того, що відбувається. Ми, вже дивлячись на неї в ефірі, самі здивувалися:
виявляється, те, що пише і показує офіційна преса, просто неправда. У житті
акценти розставлені по-іншому.
Так що дивом я вважатиму те, що наші ЗМІ будуть просто
нормально висвітлювати хід виборів.
Артем ШЕВЧЕНКО, спеціальний кореспондент програми «Вікна»
(СТБ)
— Був би приємно здивований, якби протягом найближчих місяців
передвиборної кампанії нинішній Президент погодився б на відкритий двобій
у прямому ефірі з основними своїми конкурентами. Теледебати Кравчук — Кучма
в 94-му році виглядали досить пристойно для того рівня: і ТБ як такого,
і політичної культури зокрема. Цікаво було б наочно продемонструвати разючість
тих змін, які відбулися і в політичній свідомості влади, і в повністю підпорядкованому
їй державному ТБ. А якби ще УТ вдалося зробити з цього професійне, динамічне
політичне шоу, то це було б справжнім досягненням. На жаль, поки що сподіватися
на це — все одно, що намагатися розтлумачити деяким «головним іміджмейкерам»
хибність нинішньої стратегії масованого телевізійного тиску на електорат.
Хоча й не виключаю певної їхньої «користі»: якщо протягом кількох місяців
чорне називати білим, то можна самому повірити, а не те що людей переконати.
Із нетерпінням очікую бодай якого-небудь нового професійного
іміджевого проекту, для створення якого з Москви виписано, кажуть, «кращих
із найкращих».
Едуард ЛОЗОВИЙ, кореспондент ТСН («1+1»)
Під «дивом» люди, як правило, розуміють щось позитивне.
Це заважає очікувати «див» у діяльності вітчизняних ЗМІ. І поточній ситуації,
і ймовірним перспективам бракує рожевої фарби. Я, як більшість моїх колег,
волію стабільності, а очікую хіба що неприємних сюрпризів, чогось на зразок
чергового зменшення «подачі кисню». Про віртуальні чудеса можна лише помарити:
що влада завтра втратить важелі впливу й бажання тиснути на ЗМІ, а самі
мас-медіа раптом проявлять небачену корпоративну солідарність і піддадуть
обструкції особливо активних «друзів преси», що відімре інформаційне кілерство
і «джинса»... Вірити у можливість, що одне з цих чудес станеться найближчим
часом, підстав немає.
Олег КЛИМЧУК, «Новий канал»:
Я б здивувався, якби в засобах масової інформації менше
видавали бажане за дійсне. А ще хочеться, щоб читачі й глядачі не так дуже
«велися» на сумнівні розваги й сенсації, якими так рясніють ЗМІ. Це притупляє
розум. Ну, і зовсім із галузі фантастики — застрайкувала б якась там ТБ-організація
чи газета, із тих причин, що колектив журналістів не згоден готувати, друкувати
чи показувати дешеві агітки.
