Дедалі більше виникає сумнівів у адекватності й тямущості нашої (?) влади. Останньою краплею став «казус Мосійчука». Звісно, усі вітчизняні телеканали гуділи, як роз’ятрений вулик. Багато хто бачив шекспірівську сцену у виконанні Авакова, Шокіна й Гройсмана у Верховній Раді, коли ці діячі демонстрували непримиренність у боротьбі з корупцією, від якої кров у жилах холоне, почавши її чомусь з ідейних і політичних опонентів. Виявляється, головний корупціонер в Україні — колишній боєць-доброволець і член Радикальної партії Олега Ляшка Ігор Мосійчук. Ну дійсно, хто найбільш підходящий претендент на антикорупційні репресії? Звісно, партія, що наважилася вийти з правлячої коаліції, постійно докучає нинішній правлячій верхівці своєю критикою й звинуваченнями. А в «Блоці Петра Порошенка» люди святі й безгрішні, так само, як і в «Народному фронті», а про чистоту й бездоганну репутацію «Опозиційного блоку» годі й казати.
ПРЕЗИДЕНТ ПОТРАПИВ У ПАСТКУ
На каналі «24» політолог Віктор Таран висловив здивування, чому хапають Мосійчука тоді як Верховною Радою спокійно й безтурботно розгулюють панове Бойко, Вілкул, Льовочкін. Якщо цих гідних людей найближчим часом не чіпатимуть, отже, те, що сталося з Мосійчуком, — це політична розправа з ідейним опонентом. Тут Президент потрапив у пастку. Тепер йому нічого не залишається, крім посадити своїх трьох друзів, що він публічно (цитуючи лідера Сінгапуру) й пропонував екс-генпрокурору Яремі. Інакше удару по репутації першої особи буде завдано колосального. Українці дуже болісно сприймають прояви «неспортивної поведінки» й дуже не люблять, коли влада вважає їх (і демонструє це) тупим бидлом, якому замість справжньої боротьби з корупцією підсовують (з розрахунку на безнадійну дурість) «гру в наперстки». Народ, тим часом, добре знає, де треба шукати людей, які обкрали (і продовжують робити це й зараз) Україну на мільярди доларів і при цьому спокійно засідають у парламенті й підтримують добрі стосунки з владою. Клоунадою з Мосійчуком від нього не відкупишся, навпаки, цирк у Верховній Раді може його неабияк розсердити, а що буває, коли українці сердяться, світ уже бачив. Але нинішня влада вельми талановита й може довести український народ до стану лютості, а тоді... Словом, читайте підручник української історії (навіть радянський, там гнів народний описаний цілком вражаюче...)
Отже, тепер чекаємо подань прокурора Шокіна на позбавлення недоторканності депутатів від «Блоку Петра Порошенка», «Народного фронту» й «Опозиційного блоку».
Сподіваюся, що пан Гройсман при постановці їх на голосування буде не менш енергійним і рішучим, ніж у випадку з Мосійчуком. Володимир Борисович припустився кількох вельми прикрих (особисто для нього як спікера) процедурних помилок. Можна неабияк ненавидіти депутата Ляшка, але за регламентом спікер був зобов’язаний дати йому кілька хвилин на репліку з трибуни (оскільки в залі називалося прізвище депутата). Чому Гройсман не дав останнє слово Мосійчуку? Навіть засуджених суд такого права не позбавляє. Між іншим, коли таку процедуру реалізували з депутатом Клюєвим, то Клюєву останнє слово дали. А Мосійчуку — ні. Чому?
Не можу забути фразу спікера: «У нашому стаді з’явилася паршива вівця». Так, Володимир Борисович дав напрочуд точне визначення цьому, вибачите на слові, парламенту: стадо...
ТЕЛЕІНТРИГИ...
Коли Шокін показував своє кіно у Верховній Раді (із зображенням злочинів Ігоря Мосійчука), то мимоволі згадував сюжети, які показували на російському телебаченні під час прориву Путіна до влади наприкінці 90-х років ХХ ст.
Тоді Єльцину заважали деякі особи (інтереси Єльцина й Путіна в той момент повністю збігалися), й у російському телеефірі з’явилися відеоматеріали з «пригодами» ворожого тандему міністра юстиції Ковальова (якого ФСБ зняло в басейні з дівчатами легкої поведінки), а потім з «пригодами» генерального прокурора Скуратова (з кількома повіями). Саме тоді Єльцин зробив свій вибір на користь Путіна як спадкоємця престолу, оскільки чекіст виявився людиною негидливою й на все готовою. А вже під час царювання Путіна ФСБ вкинуло в телепростір відеокадри інтимного спілкування відомого сатирика й дисидента Віктора Шендеровича з якоюсь штатною спокусницею спецслужб. Сподіваюся, що Україна не піде цим шляхом. Такі методи змушують замислитися про мету. Не кажучи вже про те, що дуже схоже це кіно Шокіна на монтаж, не видно там і передання грошей. Якщо таке передання мало місце, то чому не взяли на гарячому? Дуже багато запитань. У будь-якому нормальному суді справа може розвалитися, але де вони у нас, нормальні судді?
Від усього, що відбувається у нас останнім часом, відчутно смердить «пожежею Рейхстагу». Уже зараз зрозуміло, що об’єктом провокації стануть патріотичні сили. Якщо їх маргіналізують і ізолюють, то у Порошенка залишиться лише один варіант — купувати квіти й готувати хліб для зустрічі Путіна в Києві...
Заграючи з антиукраїнськими сегментами суспільства й третируючи патріотів, влада рубає сук, на якому сидить навіть не вона, а Україна.
На каналі «2+2» у програмі «Право на владу» порушувалося те саме питання: чому накинулися на Радикальну партію за повної відсутності претензій до «Опозиційного блоку»? До речі, у студії Сергій Соболєв («Батьківщина») повідомив, що шеф Служби зайнятості, заарештований у момент отримання великого хабара, вже гуляє на волі.
МАЛОРОСІЙСЬКИЙ ВОДЕВІЛЬ
Відомий громадський діяч на ниві боротьби з корупцією Віталій Шабунін запитав, чому випустили за кордон нардепа Клюєва. Виявляється, він багато чого міг розповісти про найвищих осіб держави, а Мосійчук такої інформації не мав у своєму розпорядженні.
На думку політолога Віктора Тарана, триватиме тиск на депутатів і їх залякування з метою маніпуляції коаліцією. Так, думаю Путін ловить кайф, дивлячись на Авакова, Шокіна й Гройсмана. Невиліковна провінціальність. Малоросійський водевіль. Ну, в Росії ще й вульгарніше буває, але для нашого суспільства подібні рукотворні потрясіння набагато небезпечніші, бо у нас відсутня патріархально-монархічна свідомість мас, що забезпечує стабільність владної вертикалі. Українське суспільство набагато динамічніше, активніше, емоційніше, в чому є як свої плюси, так і свої мінуси.
Відомий дніпропетровський діяч Геннадій Корбан висловив переконання, що Вілкул, Бойко й інші фігуранти почуваються захищеними від будь-яких переслідувань, оскільки «перебувають у договорняку з Порошенком». Нардеп Антон Геращенко, будучи радником Авакова, відреагував на проблему безкарності, заявивши: якщо ми не покараємо тих, хто вбивав людей на Майдані, цій владі ніхто не віритиме. А їй хтось іще вірить?
Стався несподіваний скандал на каналі «1+1», там не вийшла в ефір програма Савіка Шустера. Щось подібне за моєї пам’яті було один раз, за часів Януковича. Шустеру довелося терміново перебиратися на канал «112», де все й відбулося. Потім на «112» Шустеру надійшов лист від менеджменту «1+1», у якому досить незграбно заявлялося, що програма не скасовується, а переноситься, щоб, значить, не розпалювати пристрасті, зважаючи на обстановку в країні. Абсолютно незрозуміло, чого злякався власник «1+1» і тамошні керівники, нічого екстраординарного у Шустера не було, усе як завжди. Певна річ, багато говорили про парламентське дійство у виконанні творчої трупи у складі Шокіна, Авакова, Гройсмана. Чимало людей сприйняли те, що сталося, як свідчення особливого цинізму й лицемірства влади та глибокого презирства до суспільства, яке явно тримають за дурнів.
Присутній у студії Геннадій Москаль відстоював право влади на порушення закону, мовляв, мета виправдовує засоби. Але свавілля, яке чинить влада, рано чи пізно обрушиться на неї саму.
Нинішній режим плоть від плоті й кров від крові — кучмістський. За Кучми можна було як завгодно знищувати зсередини Україну, здавати її іноземним державам, зрадити, й нічого за це не було. Але не дай Боже зазіхнути на інтереси правлячої верхівки! Ось за це покарання було швидким, жорстким і невідворотним. Цікаво, якби той же Мосійчук сидів у ВР тихо й мирно, був би непомітним, не гавкав на начальство, його б хтось чіпав?
ДЕ СИСТЕМА ЗАКОННОСТІ Й ПОРЯДКУ?
У студії говорили: якщо буде покараний лише Мосійчук, то навіщо Україні така прокуратура й такий генеральний прокурор?
До речі, Юлія Тимошенко вказала ГПУ на реальний фронт робіт: за її даними, сьогодні під час війни пальне в армію постачають на 30-40% дорожче, ніж воно коштує на ринку. Ось би де прокурорам показати свою корисність і потрібність суспільству. Дуже багато залежить від того, як дійсно бачить свої пріоритети ГПУ, що для неї важливіше: боротьба з ворогами України чи з особистими ворогами Президента. У нас уже була СБЯ (а не СБУ), тобто служба безпеки Януковича, МВСЯ (замість МВС), МОЯ (замість Міністерства оборони України) і ГПЯ (замість ГПУ!) Невже наші правоохоронні й силові структури знову підуть уторованим шляхом?
Багато учасників дискусії у студії зійшлися на тому, що в Україні за 1,5 року нової влади не сформувалася система законності й порядку, яка б якісно відрізнялася від системи Кучми-Януковича. І здається, влада її створення й не прагне. Простіше кажучи, в Україні як не було, так і немає правосуддя. А держава без правосуддя — це, за словами Августина Блаженного, просто зграя розбійників. Навіть якщо розбійники добре говорять англійською. А поки товариші Ягода, Єжов, Берія з того світу із захватом спостерігають за «подвигом» у парламенті України могутньої купки Авакова, Шокіна й Гройсмана. Щоправда, не слід забувати, як закінчили своє життя ці стовпи «соціалістичної законності». А нинішнім «стовпам» хочеться нагадати вистраждане століттями «надзвичайної юстиції» російське прислів’я: «Тягав Ванька, потягнули й Ваньку...»
