Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Політик «без властивостей»

Чи варто створити в Україні свiй фільм про Брежнєва
2 червня, 2006 - 00:00

Як з’ясувалося цього тижня, головний редактор журналу «Русский Newsweek» Леонід Парфьонов знімає чотирисерійний документальний фільм, присвячений 100-річчю від дня народження Леоніда Брежнєва. «Цей фільм я роблю на замовлення «Першого каналу» (Росiя), він вийде на екран у грудні 2006 року», — повідомив Леонід Парфьонов на брифінгу в прес-центрі «Інтерфакс-Поволжя» в Нижньому Новгороді.

Зважаючи на те, що Брежнєв — історичний персонаж, який має безпосередній стосунок до України, «День» запропонував експертам висловити свою думку з приводу того, яким би міг бути за змістом український фільм про цю людину та чи варто взагалі знімати фільм про «свого Брежнєва».

Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук:

— Безумовно, фільм про Брежнєва варто було б зробити й у нас. І не тільки тому, що «дорогий Леонід Ілліч» був родом із України. Радше навіть тому, що він — яскравий приклад того, як «наші» люди служили червоній імперії та мали успіх. Свого часу Сталін, слухаючи Брежнєва на партійному з’їзді, назвав його «красивим молдаванином». Це, до речі, дуже сприяло просуванню Брежнєва та його партійній кар’єрі. Звісно, Брежнєва можна було б назвати і «красивим українцем». Він справді був красенем замолоду, що жінки дуже цінували.

Що стосується його політичної, а особливо «української краси», то справа інакша. Ілліч був класним інтриганом (тут усі одностайні), був боягузом і недовірливою людиною (це, як відомо з політичної історії різних країн, сприяє просуванню «нагору»), нарешті, він був космополітом (звісна річ, не в юдофобсько-сталінському значенні цього слова). Він любив Україну за те, що тут вродливі жінки та смачна їжа, але зовсім не бачив самодостатності України в державному та духовному вимірі. Наприклад, він міг собі дозволити знущатися над українською мовою, згадуючи епоху «українізації». Неодноразово він питав: «Знаете, как будет по-украински звучать месяц декабрь? Цицкень». Далі чувся регіт. І самого Брежнєва, і того, хто йому підсміювався. Це від того, що українською «декабрь» — грудень.

Тож Брежнєв, звісно, герой і для українського серіалу. Побачимо, що зробить Парфьонов. Тим більше цікаво порівняти з ігровим фільмом «Брежнєв» із неперевершеним Шакуровим у головній ролі.

Юрій МАКАРОВ, тележурналіст («1+1»):

— Леонід Брежнєв — постать із нашої історії, він, безумовно, належить нам, і це якраз певною мірою ілюстрація того, що Україна за весь час перебування у складі імперії постачала для неї керівні кадри. Здебільшого середньої ланки, на рівні, скажімо, прапорщиків в армії, але інколи траплялося, що з України виходили і перші секретарі ЦК КПРС. А щодо конкретно постаті Брежнєва, важко сказати... Як самостійна особистість, можливо, він мене і не дуже цікавить. Але він був стовідсотковим відбитком своєї епохи — як у Музиля, «людина без властивостей», людина без обличчя. Чому саме на такого героя був попит і чому саме такого героя ми, так би мовити, «здали в оренду» нашій колишній державі — це питання історико-філософське, і про це варто було б поміркувати. Але я думаю, що Парфьонов довів свою абсолютну спроможність робити з усього, чого він торкається, таку, знаєте, «цукерочку». І я боюся, що після того, як він цей фільм зробить, можна буде вважати, що він тему вичерпав на довгі роки наперед... Всі, хто буде братися за цю тему після Парфьонова, будуть приречені на те, щоб їх порівнювали саме з ним. І це порівняння — дуже невигідне для інших телевізійників.

Газета: 
Рубрика: