Оскільки в деяких пропагандистських колах тих, хто не в захваті від діючої влади, чомусь називають порохоботами, хоча серед них чимало жорстких критиків Порошенка, дозволю і я собі називати «слуг народу» «зеленітами», тим паче що нічого образливого чи непристойного в цьому слові немає, а явище воно окреслює досить точно.
Нещодавно послухав я радіопередачу з представницею цієї публіки Мар’яною Безуглою. Враження було тяжке. Якась суміш наївності з зашореністю й дитячою впертістю. Звісно, все це неможливо поставити в провину особисто пані Мар’яні. Тут йдеться про родову особливість «зеленітів», від якої їх не позбавить іще десяток тренувань у славетному місті Трускавці. Мар’яна Безугла вірить (наскільки щиро — сказати важко), що території, окуповані РФ, можна повернути дипломатичним шляхом. Дівчина абсолютно не розуміє, що таке Росія (як, утім, і майже всі «зеленіти»). Історія практично не знає ситуацій, коли втрачене на полі бою з Росією поверталося б дипломатичним шляхом. З нею можна 100 років говорити, нескінченно вести переговори, але толку — нуль. Але дівчина точно знає, що військовим шляхом нам РФ не здолати. З такою «зеленітською» психологією нам узагалі нікого ніколи не здолати. А як сказав український і кримськотатарський кінорежисер Ахтем Сейтаблаєв: «Такі люди, як Путін, розуміють лише одну мову — мову сили». А «зеленіти» постійно демонструють мову слабкості. Якби вони були людьми більш освіченими, то крім біблійного сюжету про Давида і Голіафа знали б як, маленька Фінляндія вистояла й не здалася величезному СРСР, який був сильнішим за нинішню Росію, як вистояв і домігся відходу радянських військ слабкий Афганістан, як 1920 року Естонія вистояла й перемогла, її армія не лише вигнала російських окупантів зі своєї території, а й узяла російський місто Псков. Російські більшовики визнали себе переможеними й виплатили Естонії контрибуцію в 16 тонн золота.
До речі, пані Безуглій для довідки — все населення Естонії й сьогодні відповідає чисельності населення лівого берега міста Києва...
Тут багато що вирішує якість еліти, адже не дарма на Сході кажуть, що стадо баранів на чолі з левом завжди переможе стадо левів на чолі з бараном...
Усі дипломатичні «танці» «слуг народу» і особисто пана Зеленського — це спроби замаскувати капітуляцію перед РФ під «примирення» з нею і в такому вигляді подати населенню України. Ніяких перспектив гідного миру холуйство й плазування перед Путіним не принесе. Як влучно сказала на «Еспресо-TV» Маруся Звіробій: «...До влади прийшли клоуни, які чомусь вирішили, що зможуть обіграти в карти професійних шулерів». А щодо інтриганства Росія дасть 100 очок уперед кому завгодно... Сумно те, що «зеленіти» й головний «зеленіт» втрачають дорогоцінний час, який слід було б використати на зміцнення країни, на безглузді й непотрібні переговори ні про що, на дурні спроби «пом’якшити» серце Путіна.
А в результаті, як справедливо висловився на телеканалі ATR Андрій Сенченко: «...Сьогодні Україна перебуває у підбурливому беззахисному становищі».
Я б сказав «у провокативному беззахисному становищі»... А поки «зеленіти» кричать про «мир», наближаючи насправді Україну до війни, в Москві показують фільм «Росія, Кремль, Путін», у якому московський диктатор прямо говорить, для чого йому необхідні посилені президентські повноваження на тривалий період: «...Щоб повернути до складу Росії багато російських земель...» Боюся, що й ця пряма мова до «зеленітів» і їхнього електорату не дійде й вони й надалі віритимуть у можливість цивілізованих відносин з Росією. А поки вони всіма силами роблять Україну слабкою й нездатною на рішучу відсіч. Як повідомила в студії «Прямого» екс-нардепка Тетяна Чорновіл, «зеленіти» знищили 3 мільйони протипіхотних мін. Це щоб Путіну було зручніше наступати вглиб України? А екс-нардеп Олександр Бригинець гірко зауважив: «...Поки у нас ще є армія, але що з нею стане через рік?» І додав: «В основі своїй Зеленський — людина «русского мира» і Росія для нього не агресор».
Може, його й розкручували, щоб він виконував волю Кремля? Рано чи пізно Зеленський відмовиться від інтеграції з Заходом. Його дії можуть бути зовсім не помилками, а чітким курсом. Усе, що він робить, не приносить користі Україні». Тяжкі роздуми пана Бригинця не позбавлені підстав...
На 5-му каналі Андрій Парубій говорив про закон про референдум і особливо про передбачену там можливість електронного голосування. Парубій нагадав, що США, Велика Британія, Франція, Канада — вже постраждали від втручання РФ у голосування. За нас голосуватиме Кремль? Фактично йдеться про можливість встановлення зовнішнього московського управління Україною. А ідея про всенародний референдум тривалий час пропагувалася Віктором Медведчуком. Тепер враження найактивнішого пропагандиста справляє віце-спікер ВР Руслан Стефанчук. Мені здається, щоб звалити відповідальність за неминучу катастрофу від правління «зеленітів» на українське суспільство, мовляв, народ сам так схотів. Який референдум може бути під час війни в країні, яка вздовж і впоперек прострілюється ворожою пропагандою (як зовнішньою, так і внутрішньою), в якій інформаційний клімат визначається купкою проросійських олігархів? У країні, де, за даними соціологів, третина населення шкодує про крах СРСР... Англо-американська дослідниця Енн Еплбом, авторка дослідження «Історія ГУЛАГу», сказала: «Сталін знищив українців більше, ніж Гітлер євреїв...» У абсолютних цифрах це дійсно так. Але якщо євреї зробили висновки з Голокосту і їх ніхто й ніколи не змусить толерантно ставитися до Гітлера та нацизму, то багато українців досі люблять Сталіна і його державу, в якій масово знищували їхніх предків. Національний мазохізм?
З двоїстим почуттям ставлюся до полум’яної кампанії на захист Порошенка на багатьох телеканалах. Медведчук політично розквітнув за Порошенка, інформпростір України передавався під контроль промосковських діячів за Порошенка, переслідування добровольців почалися за Порошенка руками його військового прокурора Матіоса. А толерантне ставлення Петра Олексійовича до п’ятої колони Москви? Я, звісно, захищатиму Порошенка, бо «зеленіти», переслідуючи його, риють могилу всім нам, тим, для кого Україна не пустий звук. Але, наприклад, той же канал «Прямий» у цьому захисті втрачає почуття міри, починає виглядати карикатурно й у результаті діє контрпродуктивно.
Захищатимемо Порошенка від політичних переслідувань, не забуваючи, однак, що п’ятий президент своєю політикою зробив величезний внесок у перемогу шостого...
