Минулотижневе інтерв’ю з Ігорем Яковенком, керівником Центру розвитку ЗМІ та Громадянського суспільства в Росії, продемонструвало можливість і навіть необхідність здорової співпраці між українською і російською журналістськими спільнотами. Стосовно найближчих перспектив такої співпраці — коментар голови Національної спілки журналістів України Ігоря ЛУБЧЕНКА.
— Попри несприятливі політичні умови, яким чином журналісти України і Росії знаходять можливості для порозуміння й співпраці?
— Наскільки мені відомо, наші журналісти, перебуваючи у Грузії під час воєнних дій, знаходили спільну мову, бо це є професіоналізм, а професіонали виконують свій професійний обов’язок. Вони не підставляли одне одного, а навпаки допомагали. На жаль, сьогодні спіпраця між українською і російською спільностами не дуже тісна. І тому нам необхідно працювати в одному напрямку, збирати круглі столи... Є дуже багато проблем, які журналісти повинні з’ясувати між собою. Політики понакручували хтозна-чого у наших міждержавних стосунках, а нам, журналістам треба сідати за круглий стіл і пробувати вирішити їх, говорити про ці проблеми, використовуючи конкретні матеріали, ситуації, обговорювати що написано об’єктивно, а що — ні.
І українські, і російські журналісти йшли на мітинги, але, на жаль, так з них і не повернутися до своєї роботи — інформувати і розставляти акценти — спокійно, не вдаряючись у політичну заангажованість.
Треба їздити, слухати один одного, почути не тільки себе, а і тих, хто сидить біля іншого боку столу.
— Щось конкретне планується?
— Коли тут був Ігор Яковенко, ми в принципі домовилися. Але щось конкретне ми плануватимемо в залежності від того як у нас складеться політична ситуація з виборами. Коли все більш-менш стабілізується, ми зустрінемося в Києві, або поїдемо в Москву з групою журналістів і означимо коло питань, над якими ми далі працюватимемо.
— Якими можуть бути теми таких круглих столів?
— Те як ми висвітлюємо життя одне одного. Ми готові запросити групу російських журналістів, аби вони приїжджали, спілкувалися з людьми, досліджували те, що їм тут цікаво. І так само з групою українських журналістів. А потім ми зустрінемося і обговоримо, наскільки об’єктивно ми висвітлюємо життя одне одного.
— Але ж зараз на всю російську пресу чиниться адміністративний тиск, і звідси — відповідне висвітлення. Справа не в окремих журналістах, які неправильно щось висвітлюють. Чи все-таки, на вашу думку, фактор особистості журналіста тут ключовий?
— Гадаю, коли ми почнемо зустрічатися і говорити, аналізувати матеріали, це вже багато означатиме. Політична заангажованість як російських журналістів, так, на жаль, і наших — присутня. В Росії зараз надається дуже велика увага діяльності журналістів. Ні Єльцин (про якого самі журналісти кажуть, що він був найбільш демократичним серед усіх президентів), ні Путін не зустрічалися з головою Спілки журналістів Росії. А Медведєв нещодавно зустрівся з Всеволодом Богдановим, який прийшов до нього з купою пропозицій і проблем (зокрема, щодо фінансового стану преси). Тут є два варіанти: або це свідчення того, що Медведєв починає дослухатися до журналістів, або спеціальний поворот державної політики, аби ще більше впливати на засоби масової інформації, спроба зробити їх ще більш ручними.
